розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2006 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року у справі №2-а-144/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПСЗН Марківської РДА про стягнення 3220,80грн. недоплаченої компенсації на оздоровлення за 2005 - 2006 роки.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2006 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Постанова суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати коштів на оздоровлення та стягнення з відповідача на користь позивача коштів на оздоровлення за 2005-2006роки у сумі 3220,810грн. скасована та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в решті постанова суду першої інстанції залишена без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII (796-12) ) передбачена виплата інвалідам II групи, що стали такими внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Законом № 796-ХІІ (796-12) Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом.

Частиною першою статті 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач віднесений до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2. Позивачу встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Згідно ст. 67 Закону N 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2008р. "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" дійшов висновку про те, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України (254к/96-ВР) не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Суди ж не перевірили відповідність чинному законодавству розрахунку, наведеного позивачем, та коли саме було виплачено позивачеві матеріальну допомогу на оздоровлення. Зазначена обставина має суттєве значення, так як відповідно до Закону № 796-XII (796-12) конкретний розмір компенсаційних виплат на оздоровлення визначається виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент здійснення такої виплати, а розмір мінімальної заробітної плати в зазначених позивачем роках періодично змінювався.

Так, розмір мінімальної заробітної плати в 2005 році становив: з 1 січня 2005 року - 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. В 2006 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2006 року становив 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.

Відповідно до ст.. 159 КАС України (2747-15) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції даним вимогам не відповідають, що відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.

Скасувати постанову Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2006 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.