провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірним розпорядження та рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 лютого 2007 року,-

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірним розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 15 серпня 2005 року про відмову в перегляді черговості перебування на квартирному обліку та рішення від 23 березня 1987 року про прийняття його на загальну чергу та просить зобов"язати Дніпровську у м. Києві районну державну адміністрацію поновити його на квартирному обліку з 23 березня 1987 року та надати йому та його родині житло.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 лютого 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись у січні 1987 року до виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Києва з проханням прийняти його та сім'ю на квартирний облік, не дотримався порядку звернення з приводу постановки на квартирний облік на пільгових умовах та не надав необхідних документів.

Відповідно до п.45 "Правил обліку громадян, що потребують покращення житлових умов та надання ним житлових приміщень в Українській СРСР", генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Порядок надання житла у 1987 році також регулювався Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби в запас та їх сімей.

Відповідно до листа Дніпровського районного військового комісара м. Києва від 26 січня 1987 № 3/47 офіцери, звільнені у відставку, забезпечуються житловою площею в першу чергу, але не пізніше ніж в 3-місячний строк із дня прибуття до місця проживання, вибраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Згідно матеріалів справи, позивач прибув на постійне місце проживання у серпні 1986 року та поселився на частину житлової площі, що належала його сім"ї. Із заявою про постановку на квартирний облік і надання житлового приміщення на пільгових умовах він звернувся з пропуском строку у січні 1987 року.

Порядок надання житла у 1987 році регулювався Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби в запас та їх сімей, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року №193 (v0193400-81) та постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 20 січня 1960 року №74 "Про працевлаштування та матеріально - технічне забезпечення військовослужбовців, звільнених із збройних Сил СРСР".

Підставою надання приведеним вище особам такий короткий строк, є відсутність в них житла в населеному пункті, вибраного в якості проживання. У випадку необхідності в покращенні житлових умов, вони приймаються на квартирний облік для отримання житлового приміщення на загальних підставах. Оскільки позивач був забезпечений житлом, тому відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва від 23 березня 1987 року він був прийнятий разом із сім'єю в складі 5 осіб на квартирний облік на загальних підставах для забезпечення житловою площею не менше ніж 5 кв.м. на одну особу.

ОСОБА_1 у 2004 році звернувся до суду із скаргою на дії Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій просив зобов"язати відповідача поставити його на пільгову чергу, як учасника бойових дій з 23 березня 1987 року. Рішенням суду першої інстанції позивачу було відмовлено у задоволені позову, ухвалою суду апеляційної інстанції скаргу залишено без розгляду.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1, подаючи заяву про прийняття його на квартирний облік на пільгових умовах не було надано до суду достатньо доказів, які б підтверджували його правову позицію щодо можливості поставити на квартирну чергу на пільгових умовах з 23 березня 1987 року.

Розглядаючи справу суд в межах позовних вимог правильно застосував норми процесуального закону, дав вірну правову оцінку обставинам та вирішив питання про достовірність доказів у справі.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 лютого 2007 року залишити без змін.