Головуючої - Васильченко Н.В., суддів - Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Великоновоселківської районної державної адміністрації Донецької області про спонукання до вчинення дій, -

Рішенням Великоновоселковського районного суду Донецької області від 06 серпня 2004 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Великоновоселківської районної державної адміністрації Донецької області про зобов'язання розглянути заяву скаржника про надання дозволу на будівництво магазину.

В основу рішення суду першої інстанції покладено висновки про протиправну бездіяльність відповідача, який не виніс рішення за заявою позивача.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що позивачем відповідачу заяви не надавалося.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2004 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції правомірно послався на те, що позивачем заявлено вимоги про надання дозволу на будівництво за АДРЕСА_1, натомість позивач звертався до відповідача за дозволом на будівництво магазину за АДРЕСА_2

Висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові обґрунтовано відсутністю в матеріалах справи заяви позивача про надання дозволу на будівництво за АДРЕСА_1

Частиною 1 ст. 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на вищенаведену процесуальну обмеженість суду касаційної інстанції колегія суддів позбавлена можливості надання оцінки доказам наявності таких доказів, на доведеність чи недоведеність обставини звернення відповідача до позивача з вказаною заявою, а посилання на наявність доказів такого звернення в матеріалах справи скаржником не зазначено.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2004 року залишити без змін.