провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 07 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Територіального управління державної судової адміністрації в Житомирській області та Державної судової адміністрації України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, -

У червні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказували, що вони працюють суддями Житомирського районного суду Житомирської області і відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995р. № 584/95 (584/95) звільнені від сплати прибуткового податку.

У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) за період з 2004 по 2005 рік з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів в наступних розмірах: з ОСОБА_1 - 8732,69 грн., з ОСОБА_2 - 6211,28 грн., з ОСОБА_3 - 6299,30 грн., з ОСОБА_4 - 6189,91 грн.

Посилаючись на положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , ст. 11 Закону України "Про статус суддів", рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-рп/2004 (v020p710-04) , розпорядження Кабінету Міністрів "Про деякі питання оплати праці суддів" від 20.01.2004р. № 22-р позивачі просили відшкодувати на їх користь неправомірно стягнуті кошти у вищезазначених розмірах.

Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 07 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05 жовтня 2006 року, позовні вимоги заявників було задоволено частково та стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь позивачів компенсації суми податку з доходів фізичних осіб утриманого за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. у наступних розмірах: ОСОБА_1 - 1202,54 грн., ОСОБА_2 - 1666,79 грн., ОСОБА_3 - 1901,09 грн., ОСОБА_4- 1834,30 грн.

Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету для здійснення відповідних виплат.

В частині вимог щодо виплати компенсації за 2005 рік - відмовлено за безпідставністю.

В касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку, проте порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Як видно з матеріалів справи, позивачі працюють суддями Житомирського районного суду Житомирської області і відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995р. № 584/95 (584/95) звільнені від сплати прибуткового податку.

Несплата компенсаційних виплат суддям, яка пов'язана із утриманням з їх заробітку податку на доходи фізичних осіб, слугувала підставою для звернення із даним позовом.

При цьому в якості співвідповідачів, поряд із Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Житомирській області судом притягнуто Державну судову адміністрацію України.

Згідно із п.1 "Положення про Державну судову адміністрацію України", затвердженого Указом Президента України від 03 березня 2003 року №182/2003 (182/2003) , Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму) члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Між тим, з матеріалів справи видно, що вона вирішена судом першої інстанції у складі одного судді, а отже, відповідно до згаданих норм закону справа розглянута і вирішена неповноважним складом суду.

Вказане порушення вимог процесуального закону залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, в той час як у відповідності із ст. 204 КАС України це було підставою для скасування апеляційним судом судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 227 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 05 жовтня 2006 року - скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.