розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення ФСЗІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 13.12.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. у справі за позовом Тернопільського обласного відділення ФСЗІ до Дочірнього агропромислового підприємства "Обрій" про стягнення штрафних санкцій, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, звернувся 22.09.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до відповідача - Дочірнього агропромислового підприємства "Обрій", про стягнення 2186,50 грн., з яких 2081,25 грн. адміністративно-господарських санкцій та 87,25 грн. пені, посилаючись на те, що Підприємство не виконало встановленого відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що Позивач дізнався із даних статистичного "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік", поданого підприємством.

За твердженням позивача середньо облікова чисельність штатних працівників особового складу за 2005 рік складає 8 чоловік, тому відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів 1.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що відповідач не виконав встановленого відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що позивач дізнався із даних статистичного "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік", поданого відповідачем.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 13.12.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Тернопільської області від 13.12.2006р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Тернопільське обласне відділення ФСЗІ звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.

Як встановлено судом, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 8 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а не жодного. - як зазначено у звіті, однак на підприємстві у даному періоді не працював жодний інвалід.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2. 3. 4. ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 (v6538563-03) від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку- і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 (1434-2002-п) р.. ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

Із розрахунку заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4 162, 50 грн. відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в половині розміру заробітної плати за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в сумі 2 081. 25 грн.

Також ДП "Обрій" була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить, згідно з розрахунком Фонду, 87. 25 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України ..Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємства.

Відпові дно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів ( п.5).

Згідно даного Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда ( п. 3).

Як встановлено судом, відповідач повідомив про створення робочого місця для працевлаштування інваліда за посадою диспетчера.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що ДП "Обрій" протягом 2005р. здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов’язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, вина останнього в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.

На підставі викладеного, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом цієї інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 13.12.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. у справі № 9/253-3749 - без змін.