розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 липня 2006 року та постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення щорічної грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилалася на те, що відповідач в порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно сплачує їй як учаснику війни грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за 2003-2005 роки утворилася заборгованість, яку просила стягнути в сумі 1 365,25 грн.

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 липня 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року змінено рішення суду першої інстанції: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу за 2005 рік в розмірі 946 грн.

В касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що суди не врахували вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , згідно з яким і відбувалася сплата грошової допомоги позивачці як учаснику війни. Просить скасувати судові рішення та ухвалити нове.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є учасником війни й відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 05 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

З врахуванням розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) позивачці сплачено разову грошову допомогу до 5 травня 2005 року в сумі 50 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлювався Законами України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення грошової допомоги лише за 2005 рік апеляційний суд виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення в суд з адміністративним позовом відносно грошової допомоги за 2003-2004 роки.

З висновками судів не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про державний бюджет України встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам війни на відповідний рік.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову суб'єкт владних повноважень посилався на компетенцію, якою наділений у вирішенні питань, пов'язаних з виплатою разової грошової допомоги учасникам війни, та на вимоги законів, якими встановлений її розмір.

Завдання адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у разі виникнення сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, він звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

В порушення вимог процесуального закону суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір належним чином не встановили коло повноважень управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо виплати разової грошової допомоги передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , джерела фінансування цих виплат. У рішеннях не навели докази, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності вказаного відповідача при визначенні розміру грошової допомоги і її виплаті позивачу.

Статтею 92 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) разової грошової допомоги учасникам війни встановлений в сумі 50 грн. Вказані положення законів залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції на допущені районним судом порушення вимог законів увагу не звернув та не виправив їх.

Порушення вимог законодавства, що допущені судами попередніх інстанцій, є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 липня 2006 року та постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.