розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення моральної шкоди, нанесеної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1, на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2006 року,-

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення моральної шкоди, нанесеної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно наданих відповідей Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури відносно нього порушено кримінальну справу за ст.ст. 84, 86 КК України, в його квартирі було проведено обшук. Відповіді прокуратури позивач вважає неправдивими, не повними та не мотивованими, просить суд визнати бездіяльність Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури неправомірною та стягнути на його користь моральну шкоду.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.04.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.07.2006р., в позові ОСОБА_1. до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльності Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури по розгляду скарг ОСОБА_1. на необґрунтоване обвинувачення його за ст.ст. 84, 86 КК України від 31.05.1999р., визнання відсутності постанов в порушенні кримінальних справ від 31.05.1999р. за ст.ст. 84, 86 КК України у відношенні ОСОБА_1., стягнення з Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури на користь ОСОБА_1. 100000грн. моральної шкоди, повідомлення Генерального прокурора України та прокурора Одеської області про бездіяльність Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури по розгляду його скарг ОСОБА_1., стягнення з Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури судових витрат - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подала касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2008р. представнику позивача було поновлено строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції і відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого від 16.06.1999р., санкціонованої прокурором 17.06.1999р., у квартирі позивача 18.06.1999р. було проведено обшук. 19.06.1999р. Білгород-Дністровським МВ УМВС України було порушено кримінальну справу №389900427 по факту викрадення колективного майна за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 84 КК України. Постановою старшого слідчого від 18.06.1999р. із кримінальної справи №389900427 в окреме провадження виділені матеріали у відношенні ОСОБА_1. в оригіналах і копіях. Вищезазначені постанови позивачем у встановлені законом порядку не оскаржувалися та не відмінені.

З матеріалів справи вбачається, що Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою Одеської області позивачу та його представникам неодноразово направлялися відповіді по результатам проведених перевірок заяв і скарг:

-24.10.1999р. за вих.№442Ж повідомлено, що 24.09.1999р. начальником СВ Білгород-Дністровським МВ УМВС України винесено постанову про скасування постанови слідчого від 23.09.1999р. про закриття стосовно ОСОБА_1. кримінальної справи, а прокуратурою 24.10.1999р. надано письмові вказівки про проведення слідчих дій;

-09.12.1999р. направлено лист за вих.№К4402Ж в якому зазначено, що по результатам проведеної перевірки скарги ОСОБА_1. прокуратурою вивчені матеріали кримінальної справи порушеної відносно нього за ст. 86-1, ч.4 ст. 84 КК України Білгород-Дністровським МВ УМВС України та надано письмові вказівки про проведення слідчих дій, а також його заяви направлено до Білгород-Дністровського МВ УМВС України для проведення перевірки по вказаним у них фактам та долучення до матеріалів кримінальної справи;

-12.01.2000р. направлено лист (вих.№К434Ж) по результатам проведеної перевірки на неправомірні дії працівників міліції, в якому вказано, що при проведенні 18.06.1999р. обшуку на підставі зазначеної постанови слідчого від 16.06.1999р. в квартирі АДРЕСА_1порушень закону в діях представників міліції не встановлено.

-22.01.2000р. направлено лист за вих.№К7Ж-02 стосовно ознайомлення з інформацією щодо понад 100 скарг поданих ними по різним питанням.

-06.12.2005р. направлено лист (вих.№07\1-25К), яким роз'яснено, що згідно ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" заяви не підлягають до розгляду, оскільки прокуратурою вже проведені перевірки по викладеним у них доводам, про що було сповіщено позивача.

Надаючи оцінку постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.04.2006р. та ухвалі апеляційного суду Одеської області від 19.07.2006р., колегія суддів погоджується з висновками судів, викладеними в них, оскільки позивачем та його представником не надано обґрунтованих доказів неправомірної бездіяльності Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури при наданні відповідей при розгляді скарг позивача, крім того, постанови слідчого, на які посилається прокуратура в своїх відповідях ОСОБА_1., позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися та не відмінені. Так само не підлягають задоволенню вимоги заявника про стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки така підлягає задоволенню лише у випадках передбачених ст. 1167 ЦК України та ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування збитку (шкоди) заподіяного громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1, - залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.