розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від10.08.2004 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.11.2004 посправі№27/41 (37-17/98)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити дії

Заявлено позовні вимоги про зобов'язання списати заборгованість ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" з податку на землю в сумі 40845грн., що виникла станом на 31.12.1999.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від10.08.2004, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.11.2004 по справі№27/41 (37-17/98) позов задоволено. Зобов’язано ОрджонікідзевськуОДПІ списати заборгованість ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" з податку на землю в сумі 40845грн., що виникла станом на 31.12.1999.

При цьому судами встановлено, що станом на 31.12.1999 по особовому рахунку ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" рахувалась заборгованість по сплаті до бюджету земельного податку в сумі 40845грн., що підтверджується актом звірки розрахунків з бюджетом, обліковою карткою платника та визнається відповідачем.

26.06.2001 керівником відповідача було прийнято рішення №8 про списання з ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" податкового боргу в сумі 59320грн., причому, як встановлено господарським судом, основний платіж з податку на землю в сумі 40845грн. до цієї суми не увійшов.

У зв'язку з участю позивача в економічному експерименті, на підставі рішення ДПА України від31.07.2000 №36 між сторонами 31.07.2000 було укладено кредитну угоду №12 про надання ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" розстрочки по сплаті податків і зборів, у тому числі податку на землю в сумі 40845грн. на період з 26.07.2000 по 28.07.2002.

Суму розстрочки по земельному податку в сумі 40845грн. позивач у 2000році не сплачував, а за платіжними дорученнями за 2000рік ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" вносило податок на землю із зазначенням у платіжних дорученнях про сплату податку саме за відповідні періоди 2000року.

Таким чином суди визначились, що податок на землю в сумі 40845грн. не був сплачений позивачем або списаний відповідачем у відповідності до ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від10.08.2004 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.11.2004 по справі№27/41 (37-17/98), відповідач (Орджонікідзевська ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму ст. 67 Конституції України та пп.3 п.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування в Україні", де встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку, розмірах та в терміни, встановлені законом і обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку.

На думку скаржника, з посиланням на п.19 Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від21.01.1993 №8-93 (8-93) "Про стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів", - при надходженні сум на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) недоїмка погашається за термінами її утворення, тобто платежі, які надійшли від ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" як сплата податку на землю за 2000рік правомірно зараховані в рахунок погашення недоїмки, що виникла у 1999році.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, оскільки на думку позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що добровільна сплата позивачем податку на землю у 2000році не могла бути зарахована відповідачем в рахунок погашення податкових зобов’язань позивача, які виникли до 31.12.1999, так як за загально визнаним правилом застосуванню підлягають спеціальні норми, які конкретизують відносини, що складаються в сфері оподаткування. Тобто відповідач не мав законних підстав для самостійного зарахування поточних платежів з податку на землю в рахунок податкового боргу, який повинен був списаний у зв’язку із набуттям чинності Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено п.18.1.1 ст.18 Закону України від21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999 і не сплачений на день набрання чинності цією статтею (тобто станом на 21.02.2001).

Отже розглядаючи підстави виникнення даного спору, необхідно врахувати встановлений судами факт того, за рішенням від26.06.2001 №8 про списання з ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" податкового боргу в сумі 59320грн., - основний платіж з податку на землю в сумі 40845грн. до цієї суми не увійшов.

Таким чином суд касаційної інстанції, враховуючи зазначену норму Закону, погоджується із висновком судів повністю, враховуючи, що судами доведено: суму розстрочки по земельному податку в сумі 40845грн. позивач у 2000році не сплачував, а за платіжні дорученнями за 2000рік ВАТ"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" вносило податок на землю із зазначенням у платіжних дорученнях про сплату податку саме за відповідні періоди 2000року.

При цьому аналізуючи підстави виникнення податкового боргу – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку податок на землю в сумі 40845грн. не був сплачений позивачем або списаний відповідачем у відповідності до ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на зазначене необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення, оскільки при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнивши позов. А рішення Господарського суду Дніпропетровської області від10.08.2004 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.11.2004 посправі№27/41 (37-17/98) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області відхилити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від10.08.2004 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.11.2004 по справі№27/41 (37-17/98) залишити без змін.