Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Ярмак В.В.

відповідача-1: Журко Н.М., Лисовець Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат"

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р.

у справі № 11/368/20

за позовом Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат"

2. Приватного підприємства "Темп-Ю"

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, усну угоду купівлі-продажу м’ясопродуктів від 09.02.2005р. на загальну суму 41559,89 грн., укладену між ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" та ПП "Темп-Ю". Зобов’язано ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" одержані від останнього 41559,89 грн. Стягнуто з ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" в доход держави 41559,89 грн.

ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р., прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2005 р. між ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" та ПП "Темп-Ю" укладено усну угоду купівлі-продажу м’ясопродуктів згідно із якою ПП "Темп-Ю" продало, а ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" придбало та оплатило м’ясопродукти на загальну суму 41559,89 грн., що підтверджується податковою накладною №36 від 09.02.2005 р., видатковою накладною № 36 від 09.02.2005 р., квитанціями до прибуткових касових ордерів тощо.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2003 р. у справі № 44/69, яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію ПП "Темп-Ю". Підставою для скасування державної реєстрації стало те, що ПП "Темп-Ю" з 03.02.1998 р. не подавало до органів податкової служби звіти про фінансово-господарську діяльність, податки до бюджету не сплачувало.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2868 від 01.12.2003 р. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Темп-Ю" анульовано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ПП "Темп-Ю" при виконанні угоди видало ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" податкову накладну, не маючи спеціальної правоздатності платника податку на додану вартість та не сплачуючи податки, що свідчить про укладення угоди з боку ПП "Темп-Ю", завідомо спрямованої на настання протиправних наслідків від приховування від оподаткування доходів у вигляді несплати податків, тобто вказана угода є вчиненою з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не врахував того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Податкова інспекція, обґрунтовуючи позов, у позовній заяві послалася на ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За доведеністю існування такої мети, наявністю підстав вважати угоду нікчемною, у судів були підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав вважати спірну угоду недійсною, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судових рішень у цій частині, а судові рішення про задоволення позову в частині застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м’ясокомбінат" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р. в частині задоволення позову про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.