Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Степашка О.I.

при секретарі Меншиковій О.Я.

за участю представника

відповідача: Мишковець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р.

у справі № 32/424

за позовом Приватного підприємства "Ліс-Гранд"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському районі м. Києва від 19.08.2003 р. № 0001142302/0.

ДПI у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (334/94-ВР) (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) ) та процесуального права (ст. 86, п. 3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ). Наголошує на тому, що попередні постачальники товару ПП "Апорт" та ПП "Продмопостач" втратили статус юридичної особи та правоздатність з моменту виключення їх з державного реєстру України (відповідно з 12.05.2000р. та 21.06.2001 р.), тому ТОВ "Софт-Люкс" (постачальник товару позивачеві), та ПП "Ліс-Гранд" не мали права включати до складу валових витрат витрати, понесені у III кварталі 2002 року. Підтвердити взаєморозрахунки між ПП "Ліс-Гранд" та ТОВ "Софт-Люкс", ПП "Апорт", ПП "Продмопостач" та отримання товару від цих підприємств неможливо, тому що вони виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив задовольнити її вимоги.

ПП "Ліс-Гранд", належним чином повідомлене про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту документальної перевірки від 18.08.2003 р. № 139-23/02-7/31809359, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (334/94-ВР) , прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1186110 грн., в т.ч. 790740 грн. основного платежу та 395370 грн. штрафних санкцій.

Порушення позивачем вказаної норми закону полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товару (чорниці) у ТОВ "Софт-Люкс", без документального на те підтвердження. Постачальники товару ТОВ "Софт-Люкс" Приватні підприємства "Апорт" та "Продпромпостач" на момент виконання угоди втратили статус юридичної особи та правоздатність.

Дійшовши висновку про правомірність формування позивачем валових витрат з придбання товару у ТОВ "Софт-Люкс", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини щодо закупки позивачем товару були предметом розгляду Господарським судом міста Києва (справи № 29/256 та № 29/257).

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обгрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки у справі не повно та всебічно з'ясовані обставини.

Підставою для визначення податковим органом позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток було заниження останнім такого податку, зумовлене неправомірним формуванням валових витрат.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Проте, суди не надали оцінки правомірності формування позивачем валових витрат, не з'ясували, чи є понесені витрати валовими у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , чи носили господарські операції реальний характер.

Натомість, суди попередніх інстанцій обмежились лише виключно посиланням на обставини, встановлені судовими рішеннями в інших справах, в яких не досліджувався характер операцій з придбання товару (чорниці), не досліджувалося питання правомірності формування валових витрат за такими операціями.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.