ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від
24 жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного
господарського суду від 5 грудня 2006 року у справі № 1/438ад за
позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до закритого акціонерного товариства "Луганський
лікеро-горілчаний завод "Луга-Нова", про стягнення 12234,00грн., -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до ЗАТ
"Луганський лікеро-горілчаний завод "Луга-Нова", в якому просило
стягнути з відповідача 12234,00грн. штрафних санкцій за не
створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
Постановою господарського суду Луганської області від 24
жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського
апеляційного господарського суду від 5 грудня 2006 року, у
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське
обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося
до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної
інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. ( 875-12 ) (875-12)
№ 875
працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється
переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням
побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань,
а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства
(об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності
і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних
програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні
гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце
інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, підприємства
розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів,
вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості,
місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не
було надано доказів вжиття у 2003 році заходів щодо створення на
своєму підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, проаналізувавши положення Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
,
статті 12 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
, Порядку
сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,
Iнструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у
народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства
статистики України від 07.07.1995 № 171 ( z0287-95 ) (z0287-95)
за
погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці
України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823 ( z0287-95 ) (z0287-95)
,
Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою
Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83 ( 83-92-п ) (83-92-п)
, суди
попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про доведеність
позивачем виникнення зобов'язання відповідача по сплаті штрафних
санкцій у сумі 12234,00грн. за нестворення робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Разом з тим, вирішуючи питання про правову природу штрафних
санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, слід
виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських
санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, штрафні санкції
повинні були бути сплачені відповідачем не пізніше 15.04.2004р., а
позивач звернувся з позовом до суду 31.08.2006р.
Відповідно до статті 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку
про відсутність підстав для стягнення з відповідача 12234,00грн.
штрафних санкцій за не створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2003 році, позаяк позивачем було
пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій
встановлений статтею 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін,
якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної
інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів - відхилити.
Постанову господарського суду Луганської області від 24
жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського
суду від 5 грудня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: