Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 18.12.07 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Горлівської ОДПI на постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2006

у справі № 41/40а

за позовом ПП "Старт - 5"

до Горлівської ОДПI

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Старт -5" м. Горлівка звернулося до господарського суд Донецької області з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкове інспекції м. Горлівка (далі - ОДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ОДПI від 10.02.06р. № 0000312342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 100грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 820грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 05.04.2006, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2006, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Горлівською ОДПI проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. до 30.09.2005р., про складений акт № 175/23-3/23028633 від 01.02.2006р. (т.1, а.с.13-32).

У висновках акту перевірки, між іншими, зафіксоване порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2005 р. на суму 24,1 тис. грн.

Перевіркою встановлено (сторінка 8 акту), що підприємством в декларації за три квартали 2005р. при списанні кредиторської заборгованості в сумі 115 911,12грн., в т.ч. ПДВ 19 318грн. по ТОВ "Донбаскомплектсоюз" (Договір № 0731/1 від 31.07.02р., дата виникнення 08.2002р.) згідно з пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 та пп..4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) вартість отриманих послуг по перевезенню вантажів включено до складу валових доходів, як безповоротно отриманих, у бухгалтерському обліку зазначені суми списані на прибутки підприємства. Згідно пп.. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) при отриманні послуг у відповідних звітних періодах були збільшені валові витрати, тим самим зменшено оподаткований прибуток відповідного податкового періоду. Оскільки підприємство не призвело ніякої компенсації вартості отриманих послуг, по яких минув строк позовної давнини, отримання зазначених послуг не відповідає поняттю валових витрат, визначених п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та підлягає виключенню із складу валових витрат у 3 кв. 2005р. в сумі 96,6тис.грн.

На думку податкового органу саме на цю суму повинні бути зменшені валові витрати 3-х кварталів 2005 року, оскільки у цьому податковому періоді відбулося списання на прибутки суми вартості товарів, робіт, послуг, компенсація за які не проведена у зв'язку із спливом строків позовної давності.

Судами також встановлено, що 31.07.02р. між Приватним підприємством .,Старт -5'" м. Горлівка (замовник) та ТОВ "Донкомплектсоюз" (підрядник) укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажу № 0731/1 від 31.07.2002р. (т.1.а.с.35), згідно до умов якого розрахунки за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту про вартість виконаних робіт (форма №3) та надання підрядником рахунку. Розрахунки відбуваються шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок Підрядника.

На підставі зазначеного договору ТОВ "Донкомплектсоюз", в період серпень-вересень 2002 р. надало послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 165 911,12 грн. (в т.ч. ПДВ) Надання послуг у цій сумі підтверджується актами приймання виконаних робіт (т.1 а.с.39, 41). Вартість послуг віднесена позивачем до валових витрат серпня-вересня 2002 р. на підставі пп. 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Позивачем проведена часткова оплата вартості виконаних робіт в сумі 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), решта суми в розмірі 115 911,12 грн. (в т.ч. ПДВ) залишилась несплаченою, рахувалась як заборгованість позивача та не була сплачена протягом строку позовної давності, передбаченого цивільним законодавством.

Актом перевірки встановлено, що сума заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності 115 911,12 грн., віднесена позивачем до складу валового доходу за 3 квартали 2005р., як безповоротна фінансова допомога.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що кредиторська заборгованість позивача є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) і позивач правомірно відніс її до валового доходу; цей Закон не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строк позовної давності на суму заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності тобто висновки відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за 3 квартал 2005р. на суму 96,6 тис грн. та про заниження податку

'edа прибуток за цей період - безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За приписами пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 цього Закону до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями в порядку, визначеному п. 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Отже кредиторська заборгованість позивача є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . За таких підстав позивач правомірно відніс її до складу валового доходу за 3 квартали 2005р.

Доводи касаційної скарги щодо завищення позивачем загальної суми валових витрат за операціями, по яким не відбулась компенсація вартості товарів, робіт, послуг спростовується наступним.

Як встановлено судом другої інстанції та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, відповідно декларації позивача за 3 квартали 2005р. (т.1, а.с.62-63) ним задекларовані валові витрати за цей період в сумі 731,3 тис. грн. Ця сума складається з: витрат на придбання товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 449,1 тис грн.; убутку балансової вартості запасів в сумі 54,8 тис. грн.; витрат на оплату праці в сумі 140,5 тис. грн.; суми страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування в розмірі 54,8 тис. грн.; суми податків та зборів обов'язкових платежів в сумі 20,1 тис грн.; витрат на поліпшення основних фондів в сумі 7,1 тис грн.: інших витрат в сумі 4,9 тис грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п 5.2. зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З первинних документів, доданих до матеріалів справи, на підставі яких позивачем формувались валові витрати, не вбачається порушень у їх формуванні. Також з розрахунків сум, що відносились до складу валових витрат 3 кварталів 2005р. та з первинних документів на їх підтвердження вбачається відсутність у складі валових витрат витрати пов'язані з укладанням та виконанням договору про надання послуг по перевезенню вантажу № 0731/1 від 31.07.2002р.

Судами правомірно зроблено висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності. Закон зобов'язує платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Горлівської ОДПI задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Донецької області від 05.04.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2006 у справі № 41/40а - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської ОДПI залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2006 у справі № 41/40а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .