розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ "Донхимкарбид" на постанову господарського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Донхимкарбид" про стягнення суми,-

Встановила:

У червні 2006 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Донхимкарбид" про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 р. в розмірі 3 886,49 грн. та суми нарахованої пені у сумі 67 грн.98 коп. (усього 3 954,47 грн.)

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на приписи статтей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , і вказав, що відповідно до показників середньостатистичної звітності за формою №10-ПI за 2005рік, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становила 37 осіб, а норматив робочих місць для інвалідів становить 1 місце. В зв'язку з тим, що відповідачем не було додержано вказаного нормативу, позивач звернувся до суду.

Постановою господарського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року, позов задоволено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ТОВ "Донхимкарбид", в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Донхимкарбид" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПI за 2005р. (а.с. 5), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві останнього у 2005р. складає 37 осіб. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) норматив робочих місць для інвалідів складає 4% від кількості працюючих, тобто 1 робоче місце.

Матеріалами справи також встановлено, що фактично на підприємстві на протязі звітного року не було створено жодного робочого місця, відповідач не інформував органи з працевлаштування про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів, а колективному договорі підприємства не передбачалось заходів щодо створення робочого місця для інвалідів. Вказаним обставинам справи суди дали належну оцінку і правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1,230 - Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донхимкарбид" відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 18 серпня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2006 року залишити без змін.