провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 27 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 лютого 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Суворовського районного Управління юстиції м. Херсона, -

встановила:

В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність Суворовського районного управління юстиції м. Херсона.

В обгрунтування скарги вказувала, що вона є членом громадської організації Херсонського міського товариства кролівників та звірівників-любителів, а також бухгалтером підприємства "Iнтерхутро", яке створене цим товариством.

Громадська організація міського товариства була заснована на базі Херсонської обласної організації товариства кролівників та звірівників-любителів і 04.01.2000 року на підставі поданих документів зареєстрована Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17.03.2004 року державну реєстрацію міського товариства кролівників та звірівників-любителів і видане на цій підставі посвідчення №3 від 04.01.2000 року було визнано недійсним, а громадську організацію ліквідовано.

Заявниця вважала, що оскільки суб'єкт оскарження прийняв незаконне рішення щодо реєстрації Херсонського міського товариства кролівників та звірівників-любителів, затвердивши новий Статут товариства, а також допустив бездіяльність при перевірці наданих для реєстрації документів щодо відповідності їх чинному законодавству та відповідно до ст. 16 Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) не відмовив своєчасно у реєстрації, то це призвело до визнання реєстрації недійсною та ліквідації громадської організації.

Крім того, управлінням юстиції безпідставно вимагались документи про державну реєстрацію та припинення діяльності самого товариства, що підтверджується наказами №8 від 11.08.2003 року та №24/02-01 від 08.07.2003 року, оскільки із реорганізацією обласного товариства в міське, діяльність попереднього була автоматично припинена.

Внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності суб'єкта оскарження було порушено її право на свободу асоціації з іншими людьми, право на свободу об'єднання у громадські організації, право на невтручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, право оскаржувати рішення про відмову у реєстрації громадської організації у судовому порядку, право власності на майно об'єднання громадян, право приймати участь у заходах, організованих товариством для виконання статутних завдань та користуватися послугами товариства, а також право на працю, оскільки засновником підприємства "Iнтерхутро" є Херсонське міське товариство кролівників та звірівників-любителів, яке ліквідовано.

Просила визнати незаконною бездіяльність Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо перевірки документів, на підставі яких 04.01.2000 року було зареєстровано Херсонське міське товариство кролівників та звірівників-любителів та неприйняття рішення про відмову у його реєстрації, визнати незаконним рішення Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про реєстрацію 04.01.2000 року Херсонського міського товариства кролівників та звірівників-любителів і видачу на її підставі свідоцтва про реєстрацію № 3, визнати незаконними вимоги Суворовського управління юстиції у м. Херсоні від 11.02.2003 року №8 та від 08.07.2003 року №24/02-01 про надання доказів про ліквідацію Херсонського обласного товариства кролівників та звірівників-любителів. Поновити її права, зобов'язавши управління юстиції не виключати з Реєстру громадських організацій Херсонське міське товариство кролівників та звірівників-любителів до закінчення ним ліквідаційної процедури відповідно до вимог закону.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 27 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 лютого 2005 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому апеляційною судовою інстанцією було виключено з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск заявницею строку звернення до суду зі скаргою.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати постановленні по справі рішення судів, а справу направити на новий розгляд.

Листом Верховного Суду України від 17.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 248-1 ЦПК України 1963 (1501-06) року громадянин має право звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 03.12.1997 року "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" (v0013700-97) , при розгляді справ за правилами гл. 31-А ЦПК суди мають виходити з того, що вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.

Порушення своїх прав заявниця пов'язувала із скасуванням державної реєстрації та ліквідацією громадської організації Херсонського міського товариства кролівників та звірівників-любителів, членом якої вона була.

Разом з тим, питання правомірності реєстрації та ліквідації діяльності громадської організації кролівників та звірівників-любителів було предметом розгляду Суворовського районного суду м. Херсона, рішення якого від 17.03.2004 року залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25.06.2004 року.

У зв'язку з цим слід визнати обгрунтованим висновок колегії суддів апеляційного суду про те, що виходячи із змісту ст. 248-2 ЦПК України (1618-15) , вимоги заявниці щодо визнання незаконною бездіяльність Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні по перевірці документів, які стали підставою для реєстрації 04.01.2000 року Херсонського міського товариства кролівників та звірівників-любителів, неприйняття рішення про відмову у реєстрації товариства, визнання незаконним рішення про реєстрацію товариства, визнання незаконними дій по витребуванню доказів про ліквідацію Херсонського обласного товариства кролівників та звірівників-любителів не можуть бути предметом судового оскарження, виходячи із встановлення фактів судовим рішенням, що набрало законної сили.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 27 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 лютого 2005 року - залишити без змін.