ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та
соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної
адміністрації Запорізької області на постанову Новомиколаївського
районного суду Запорізької області від 27 червня 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2006
року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління
праці та соціального захисту населення Новомиколаївської
райдержадміністрації Запорізької області про стягнення
недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику війни, -
встановила:
В червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом до Управління праці та соціального захисту населення
Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької
області (далі - УПСЗН Новомиколаївської РДА, відповідач).
Вимоги обгрунтовувала тим, що відповідно до статті 14 Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" від 22 жовтня 1993 року ( 3551-12 ) (3551-12)
№3551-Х11 (далі -
Закон № 3551) їй, як учасниці війни, щорічно до 05 травня має
виплачуватися разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних
пенсій за віком.
Проте, фактично такі виплати проводилися не в повному обсязі.
Просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену
допомогу за період 2003-2005 рік у розмірі 1365,25 грн., поновивши
їй строки звернення до суду.
Постановою Новомиколаївського районного суду від 27 червня
2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Запорізької області від 10 серпня 2006 року, позовні вимоги
ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з відповідача на її користь
1365,25 грн. недоплаченої одноразової грошової допомоги, як
учаснику війни за 2003 -2005 роки.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями та посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права, відповідач в касаційній
скарзі просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити
нове, яким в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судове рішення
повинно бути законним та обгрунтованим.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є
учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим
Новомиколаївським УПСЗН 05.05.2000 року.
Згідно з ч.5 ст. 14 Закону №3551 ( 3551-12 ) (3551-12)
, щорічно до 5
травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога в
розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону №3551 ( 3551-12 ) (3551-12)
передбачено, що виплата
разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених
статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюється органами праці та
соціального захисту населення через відділення зв'язку або через
установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок
отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам,
які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання
грошового утримання.
ОСОБА_1 у 2003, 2004 роках таку допомогу не виплачували
взагалі, а у 2005 році - в розмірі 50 грн.
Між тим, розмір мінімальної пенсії згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №279
( 279-2002-п ) (279-2002-п)
, законами України від 09 липня 2003 року №1054-4,
від 23 грудня 2004 року №2291-4 та від 25 березня 2005 року №2505
у період, за який заявлені вимоги про стягнення грошової допомоги
становив відповідно 47,30 грн., 92,45 грн. та 332,00 грн.
Відповідно до статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За таких обставин, суди правильно вказали на те, що разова
допомога позивачці має бути виплачена у розмірі, передбаченому
статтею 14 Закону №3551 ( 3551-12 ) (3551-12)
.
При вирішенні справи суди повно та всебічно з'ясували
обставини, зібраним у справі доказам надали належну правову
оцінку.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не
спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення
процесуальних дій.
Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та
процесуального права, то судові рішення слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту
населення Новомиколаївської районної державної адміністрації
Запорізької області - залишити без задоволення, а постанову
Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27
червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області
від 10 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: