ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника
Служби автомобільних доріг у Волинській області, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської
області від 03 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду
Волинської області від 24 березня 2004 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до Луцького
міськрайонного суду Волинської області із скаргою на дії
начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
03 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Волинської області від 24 березня 2004 року, в задоволенні скарги
відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який
передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних
положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 03 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного
суду Волинської області від 24 березня 2004 року ОСОБА_1 ставить
питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права та
направлення справи на новий судовий розгляд.
Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до
набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання
норм матеріального і процесуального права, що діяли під час
розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником
земельної ділянки, що знаходиться АДРЕСА_1. План забудови
земельної ділянки погоджено начальником служби автомобільних доріг
ОСОБА_2. Він роз'яснив заявнику, що віднесення лінії забудови на
віддаль 32,5 м від краю покриття дороги відповідає вимогам п.22
Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць,
залізничних переїздів, правил користування ними та викликане
розташуванням споруди з внутрішньої сторони горизонтальної кривої
малого радіуса на віддаль забезпечення видимості збільшенні
радіуса кривої на перспективу.
Як було встановлено судом, дорога М-08 Устилуг-Луцьк-Рівне
віднесена до магістральних доріг України державного значення.
Суміщена ділянка третьої категорії Луцьк-Рованці, вздовж якої
розміщена земельна ділянка заявника, є складовою дороги
Устилуг-Луцьк-Рівне.
Відповідно до п.22 Єдиних правил ремонту і утримання
автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил
користування ними, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 30.03.1994 р., забороняється будівництво житлових
будинків у придорожній зоні автомобільних доріг державного
значення між населеними пунктами на відстані 32,5 м від краю
проїзної частини.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що
вимоги заявника є безпідставними, оскільки дії суб'єкта оскарження
не порушили його права, свободи і законні інтереси, тому
обгрунтовано відмовили в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з
додержанням норм матеріального і процесуального права, правова
оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги
висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького
міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2003 року та
ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2004
року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
I. В. Штульман