ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Лисичанської
міської ради на постанову Лисичанського міського суду від
26.05.2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від
11.07.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Лисичанської міської ради про
стягнення разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових
дій, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до
управління праці і соціального захисту Лисичанської міської ради
про стягнення разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових
дій у передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
розмірі за 2003 рік,
2004 рік, 2005 рік у сумі 1 898, 75 грн.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від
26.05.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління
праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради
на користь позивача заборгованість зі щорічної одноразової
грошової допомоги за 2005 рік у сумі 1 410 грн. У решті позовних
вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.07.2006
року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Лисичанського міського суду від 26.05.2006 року та ухвалу
апеляційного суду Луганської області від 11.07.2006 року, а у
справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
позивач має статус учасника бойових дій.
Крім того, судами встановлено, що у 2003 році позивач отримав
разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004
році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., тобто відповідно до
частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
з врахуванням
обмежень встановлених Законом України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, Законом України "Про державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, Законом України "Про
державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
( 3551-12 ) (3551-12)
щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується
разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за
віком.
Стаття 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закріпила, що
при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені
раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу
РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а
нормативні акти органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни,
передбачені цим Законом, є недійсними.
Таким чином, виплату позивачу щорічної разової грошової
допомоги необхідно здійснювати у розмірі, визначеному частиною
п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
без обмежень
встановлених Законами України "Про державний бюджет України" на
відповідний рік.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами для скасування рішення є порушення
судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для
скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і
залишає судові рішення без змін.
Керуючись статтями 2201, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління праці і соціального захисту
Лисичанської міської ради відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду від 26.05.2006 року та
ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11.07.2006 року
залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Д.В. Ліпський Судді (підпис) М.I. Гурін
(підпис) С.Є. Амєлін (підпис) М.Г. Кобилянський (підпис) В.В.
Юрченко