ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на рішення відділу у
справах національностей та міграції Закарпатської обласної
державної адміністрації про відмову в оформленні документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою, в якій просив визнати неправомірним рішення відділу у
справах національностей та міграції Закарпатської обласної
державної адміністрації № 16/6 від 17.01.2004 року, яким йому було
відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо
надання статусу біженця.
Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області
від 01 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Закарпатської області від 20 липня 2004 року, у задоволенні
скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити
справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону
України "Про біженців" ( 2557-14 ) (2557-14)
, біженцем є особа, яка не є
громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань
стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання,
національності, громадянства (підданства), належності до певної
соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами
країни своєї громадянської належності та не може користуватися
захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом
внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства)
і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного
проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок
зазначених побоювань.
Порядок набуття статусу біженця врегульовано вказаним Законом
у ст.ст. 9-14, згідно яких особи, які мають намір набути статусу
біженця і перетнули державний кордон України у порядку,
встановленому законодавством України, повинні протягом п'яти
робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби
із заявами про надання їм статусу біженця.
Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися
незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон
України, повинні протягом трьох робочих днів звернутися до
відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього
органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або
органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця,
а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби
України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або
незаконного перетинання державного кордону України.
Оформлення документів для вирішення питання щодо надання
статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця
чи особи без громадянства або її законного представника, поданої
до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового
перебування заявника.
Орган міграційної служби, до якого надійшла заява іноземця чи
особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає
заявникові довідку про подання особою заяви про надання їй статусу
біженця, протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації проводить
співбесіду із заявником, оцінює наведені ним в анкеті відомості,
інші документи і приймає рішення про оформлення документів для
вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в
оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу
біженця.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення
питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є
очевидно необгрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови,
передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли
заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою
набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за
заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу
біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття
статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо
зазначені умови не змінилися.
Як було встановлено судами, позивач - громадянин Iрану
ОСОБА_1 в липні 2003 року залишив країну постійного проживання і
03 серпня 2003 року нелегально в'їхав в Україну, де порушив
питання про надання йому статусу біженця.
На підставі даних, наданих позивачем та отриманих в ході
співбесіди з ним, Відділ у справах національностей та міграції
Закарпатської обласної державної адміністрації своїм наказом №
16/6 від 17.01.2004 року відмовив ОСОБА_1 в оформленні документів
для вирішення питання про надання статусу біженця.
Це рішення мотивовано тим, що позивач залишив країну
постійного проживання в пошуках роботи, тобто з економічних
причин, а не через побоювання стати жертвою переслідувань за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань.
Таким чином, встановивши, що у позивача відсутні умови,
передбачені абзацом другим статті 1 Закону України "Про біженців"
( 2557-14 ) (2557-14)
, судами зроблено обгрунтований висновок щодо
правомірності оскарженого рішення відповідача.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано
відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову, з чим правильно погодився і
суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи
касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при
ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень матеріального та
процесуального права ними допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень,
то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає
рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення
Ужгородського міського суду Закарпатської області від 01 березня
2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20
липня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :