ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П.,
Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від
26.09.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського
суду від 07.11.2006р. у справі за позовом Луганського обласного
відділення ФСЗI до ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" про
стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - Фонд інвалідів, позивач)
звернулося до господарського суду Луганської області з
адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства
"Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської
області (далі за текстом - ВАТ "Алчевський металургійний
комбінат", відповідач) про стягнення несплачених штрафних санкцій
у розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів за 2001 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від
26.09.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
постанова господарського суду Луганської області від
26.09.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Луганське обласне відділення ФСЗI звернулось до Вищого
адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій
просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове
судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 2606-14 ) (2606-14)
, в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі -
Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм
власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі
4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо
працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
підприємства (об'єднання), установи та організації у межах
доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для
працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що працевлаштування інвалідів
на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади
з питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір
робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала
інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього
професійних навичок та знань, а також; рекомендацій
медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи
і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які
використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них
умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і
забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені
чинним законодавством.
Отже, для відповідача - Відкритого акціонерного товариства
"Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської
області, у 2001 році встановлено норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів у кількості 864 чоловіка.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання
цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 28.12.01 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, передбачає, що підприємства
щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість
та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом
Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з
Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Iнструкції зі статистики чисельності
працівників, зайнятих у народному господарстві України,
затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від
07.07.95 ( z0287-95 ) (z0287-95)
за погодженням з Міністерством економіки
України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів
України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за
номером 287/823 (далі за текстом - Iнструкція) середньооблікова
чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом
підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі
місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до
звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість
місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та
працевлаштування інвалідів форми № 10-ПI за 2001 рік
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу
становить 21604 чоловік. На підприємстві відповідача фактично було
працевлаштовано 245 інвалідів, а за розрахунком позивача, наданий
до матеріалів справи - 224 інвалідів, тобто відповідач не виконав
4% норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, встановлений законодавством.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач за
спірний період не інформував центр зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для
працевлаштування інвалідів, що свідчить також: про не виконання
відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів
згідно вимог діючого законодавства.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання),
установи і організації незалежно від форми власності і
господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж;
установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19
цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін
відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому
порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Таким чином, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення
відповідачем нормативу робочих місць у 2001 році у розмірі 3612819
грн. 20 коп. відповідно до розрахунку позивача.
Стаття 230 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
містись
поняття штрафних санкцій, під якими слід розуміти господарські
санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських
відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил
здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного
виконання господарського зобов'язання.
Також: відповідно до статті 241 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом
господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним
встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Позивач заявив свої вимоги до суду про стягнення несплачених
штрафних санкцій у розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік.
Як встановлено судом, у відношенні Відкритого акціонерного
товариства "Алчевський металургійний комбінат" (відповідач по
справі) 10.09.97 арбітражіним судом Луганської області було
порушено провадження по справі про банкрутство № 05/283-9/2226 та
ухвалою від 07.11.00 був введений мораторій на задоволення вимог
кредиторів.
Справа № 05/283-9/2226 була припинена ухвалою суду першої
інстанції від 22.01.04 у зв'язку з затвердженням судом першої
інстанції мирової угоди, а 23.01.04 господарським судом Луганської
області порушена нова справа про банкрутство відповідача № 10/46.
Під час порушення вказаної справи був введений мораторій на
задоволення вимог кредиторів, про що було зазначено в ухвалі суду
від 23.01.04, що відповідає вимогам п. 4 ст. 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності божника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, який передбачає, що мораторій на
задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням
провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі
господарського суду.
Одночасно вказаною нормою Закону встановлено, що протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
№ 10/46 було опубліковано у газеті "Голос України" від 05.03.04 №
43.
Ухвалою суду від 01.07.04 по справі № 10/46 був затверджений
реєстр вимог кредиторів, також: у п. 9 резолютивної частини ухвали
судом зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були
заявлені в строк, встановлений для їх подання, вважаються на
підставі п. 2 ст. 14 та ст. 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
погашеними.
Оскільки зі змісту ухвали суду від 01.07.04 вбачається, що
вимоги позивача по справі до реєстру не були включені, тому
позовні вимоги про стягнення несплачених штрафних санкцій у
розмірі 3612819 грн. 20 коп. за не створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів за 2001 рік є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо нарахування штрафів
не розповсюджується на штрафні санкції за не виконання 4%
нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,
оскільки створення робочих місць не є грошовим зобов'язанням в
розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, відхиляються
судовою колегією з наступного.
01.01.04 набрав чинність Господарський кодекс України
( 436-15 ) (436-15)
, глава 27 якого передбачає поняття адміністративно -
господарських санкцій, види, умови та порядок їх застосування.
Отже, як було зазначено вище, відповідно до статті 241
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
штраф як
адміністративно-господарська санкція - грошова сума, що
сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у
разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської
діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується
штраф, розмір і порядок його стягнення, визначаються законами, що
регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено
правопорушення.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів
від 28.12.01 № 1767 визначає механізм сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми
власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею
20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, а також: акумуляції, обліку та використання
цих коштів.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що підприємства, де
кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом,
передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, сплачують
відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, а пунктом 4 - суми
штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного
бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в
установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в
установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510.
З наведеного вбачається, що штрафна санкція, передбачена ст.
20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, є одним із видів адміністративно -
господарських санкцій, перелік яких передбачається у ст. 239
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Отже, з 01.01.04 у
відношенні вказаної санкції слід застосовувати норми глави 27
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. За таких обставин,
посилання суду першої інстанції у постанові, яка оскаржується, та
застосування ним положень ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
є обгрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд
правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від
26.09.06 у справі № 6/416ад з додержанням норм матеріального та
процесуального права і прийшов до правильного висновку про
неможливість задоволення позовних вимог.
.Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Луганської області від 26.09.2006р.
та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :