розглянувши касаційну скаргу ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 11.05.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006

у справі № АС-27/123-06

за позовом ТОВ "Агросервіс"

до ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова

Відділення Державного казначейства у Фрунзенському районі м.

про стягнення з державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 7228 грн. та відсотків в сумі 2424,34 грн.

ТОВ "Агросервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з державного бюджету заборгованість з ПДВ в сумі 7228,00 грн. по декларації за грудень 2003 року та відсотки за бюджетну заборгованість у сумі 2424,34 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 11.05.2006 по справі № АС-27/123-06 позовні вимоги задоволено, стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ "Агро сервіс" 9652,34 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та відсотків.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 змінено постанову місцевого господарського суду від 11.05.2006. В задоволені позову в частині стягнення відсотків в сумі 167,14 грн. - відмовлено, в решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої інстанції повністю та рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до приписів податкового законодавства 20.01.2004 позивачем до органу податкової служби було надано податкову декларацію по ПДВ за грудень 2003 року. Згідно декларації, за результатами господарської діяльності ТОВ "Агросервіс" у грудні 2003 року сума податкового кредиту з податку на додану вартість перевищила суму податкових зобов'язань на 23501 грн. - внаслідок здійснення операцій з вивезення товарів за межі митного кордону України.

Першим відповідачем була проведена перевірка позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за грудень 2003 року про, що було складено акт №593/23-416 від 18.02.2004р. про результати документальної перевірки ТОВ "Агросервіс" з питань правомірності відшкодування ПДВ за період з 01.12.2003 по 31.12.2003, згідно з яким порушень податкового законодавства щодо обліку ПДВ та нарахування податкового кредиту з боку позивача не встановлено. Даним актом підтверджено наявність у позивача від'ємного значення ПДВ за спірною податковою декларацією.

Судами також встановлено, що на момент звернення з позовом вказані суми ПДВ позивачу відшкодовано частково 24.03.2005 р. в сумі 16273,00 грн. В іншій частині відшкодування від'ємного значення ПДВ не здійснено.

Пункт 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлює порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків з бюджетом. Згідно ч. 2 п.7.7.3 вказаної статті, підставою для одержання відшкодування є тільки данні податкової декларації. Частина 1 п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає, що сума, яка підлягає відшкодуванню із бюджету, відшкодовується на протязі місяця після подачі декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок експортного відшкодування до органів ДПI було здано.

По заявлених сумах у позові бюджетне відшкодування проведено не було, що змусило позивача звернутися до суду.

Відповідно до п.7.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , суми не відшкодовані платнику податку на протязі місяця вважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно п. 6 ст. 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. № 590 (590-95-п) відділення державного казначейству районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів. Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86 (z0489-01) , передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПI і відповідальність за своєчасне направлення відповідних висновків покладена на органи податкової служби.

Отже, право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 7228,00 грн. по декларації за грудень 2003 р. базується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з ви_1новками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволені позову в частині стягнення відсотків в сумі 167,14 грн., оскільки згідно з матеріалами справи, а саме: з розрахунком відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ наданий ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова, позивачем відсотки нараховані без урахуванням того, що облікова ставка НБУ постійно змінювалась (збільшувалась), у зв'язку з чим сума відсотків на бюджетну заборгованість, яка підлягає стягненню з Державного бюджету нарахована більше на 167,14 грн. Тому, сума відсотків підлягає стягненню у розмірі 2257,20 грн. Представник позивача з розрахунками першого відповідача погодився.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 у справі № АС-27/123-06- залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 у справі № АС-27/123-06 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .