ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.02.2006р.
у справі № 3/88 господарського суду Полтавської області
за позовом відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
15.07.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 21.02.2006р., позов з
врахуванням уточнень позовних вимог від 13.07.2005р. № 14/2055
задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення рішення ДПI
у м. Полтаві від 04.04.2005 р. № 0000912301/0/0 про визначення ВАТ
по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" податкового
зобов'язання за платежем з податку на прибуток на частку
державного майна у розмірі 15 % чистого прибутку, який
розраховується за правилами бухгалтерського обліку, в сумі 607
234,05 та від 11.05.2005р. № 0000912301/1, прийнятого за
результатами розгляду в порядку адміністративного узгодження
первинної скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"
на податкове повідомлення-рішення від 04.04.2005 р. №
0000912301/0/0.
При цьому висновок судів обгрунтований тим, що встановлений
статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
платіж, щодо якого позивачу направлені податкові
повідомлення-рішення, не передбачений Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
або іншими законами з оподаткування, а
тому відповідно до статті 1 останнього з названих Законів вимога
контролюючого органу стосовно його сплати позивачем є незаконною,
та тим, що до розрахунку чистого прибутку контролюючим органом
були взяті статистичні дані, а не бухгалтерські, відповідно до
яких позивач за результатами фінансово-господарської діяльності за
9 місяців 2004 року та за 2004 рік мав збитки, у зв'язку з чим, за
висновком судів, відсутня база обчислення зазначеного платежу.
В касаційній скарзі ДПI у м. Полтаві просить скасувати
ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
зокрема статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Перевіркою встановлено, а позивачем не спростовано, що згідно
листа регіонального відділення Фонду державного майна України в
Полтавській області від 02.03.2005р. № 03/594 в статутному фонді
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" частка майна, що
є державною власністю, складає 51 %.
Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
державні і казенні підприємства та їх
об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету
України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові,
лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному
фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за
результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до
загального фонду Державного бюджету України частину чистого
прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх
статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу),
визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Додатком № 8 до цього Закону "Перелік органів, за якими
закріплено контроль за справлянням /стягненням/ платежів до
бюджету" Державна податкова адміністрація України визначена як
орган контролю за справлянням / стягненням / платежу за кодом
бюджетної класифікації 21010200 "Частина прибутку / доходу /
господарських організацій / у статутних фондах яких є державна
частка, що вилучається до бюджету".
Згідно наказу Мінфіну України "Про бюджетну класифікацію та
її запровадження" від 27.12.2001 р. № 604 зазначений платіж в
бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000
"Неподаткові платежі".
Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
постановою Кабінету Міністрів
України від 30.03.2004 р. № 405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
затверджено
"Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного
бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими
організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у
2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у
2004 році".
Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування
частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими
товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному
фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків
чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського
обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
Згідно статті 75 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Верховна
Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.
Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3
мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп / справа
про набуття чинності Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
/,
конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас
врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили,
які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що
з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим
актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у
часі раніше.
Беручи до уваги правило дії законів у часі, статус Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
як
акту законодавчого органу України та те, що ВАТ по газопостачанню
та газифікації "Полтавагаз" станом на I квартал 2004 року мав
статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності в
статутному фонді, вимога статті 72 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
щодо сплати до бюджету
частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської
діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру
державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою. У
зв'язку з цим висновок судів про те, що відповідач не мав
законодавчих підстав для визначення позивачу до сплати частини
чистого прибутку у розмірі 15%, є помилковим.
Разом з цим відповідно до зазначеної статті частина прибутку,
яка підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету
України, визначається з розрахунку 15% чистого прибутку,
обчисленого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно
до розміру часток (акцій, паїв) у статутному фонді суб'єкта
господарювання.
Відповідно до пункту 37 Положення /стандарт/ бухгалтерського
обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом
Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690
( z0397-99 ) (z0397-99)
/з наступними змінами і доповненнями/, чистий
прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку від звичайної
діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та
податків з надзвичайного прибутку. При цьому під прибутком від
звичайної діяльності в цьому Положенні розуміється різниця між
прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою
податків з прибутку /пункт 34/, а у статтях "Надзвичайні доходи" і
"Надзвичайні витрати" відображаються відповідно: невідшкодовані
збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних
аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат
від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за
вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від
надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки
від інших подій та операцій, які відповідають визначенню
надзвичайних подій, наведеному у цьому Положенні (стандарті)
/пункт 35/.
Згідно частини 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
фінансова
звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв
іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого
підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного
законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати,
звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки
до звітів.
Відповідно до частини 1 статті 13 цього Закону звітним
періодом для складання фінансової звітності є календарний рік;
проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком
з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові
результати.
Згідно звіту про фінансові результати за 6 місяців 2004 р.
/рядок 195/ позивач за результатами своєї діяльності за вказаний
період мав збитки у розмірі 8 555,1 тис. грн.
Згідно звітів про фінансові результати за 9 місяців 2004 р.
та за 2004 рік /рядки 195/ позивач також мав збитки від здійснення
господарської діяльності за відповідний період у розмірах 3 889,0
тис. грн. та 611,0 тис. грн. відповідно.
Розрахувавши чистий прибуток як різницю між збитками від
фінансово-господарської діяльності позивача за 6 місяців та 9
місяців 2004 року та збитками за 9 місяців 2004 року та за 2004
рік відповідно, який був взятий за базу обчислення податковим
органом частини прибутку, яка підлягає сплаті до загального фонду
Державного бюджету України, ДПI тим самим, порушивши приписи
вказаних норм, неправильно визначила базу обчислення частини
прибутку, що підлягає сплаті до Державного бюджету, а відтак і
саму суму частини прибутку, яка дорівнює 15% чистого прибутку, що
виключає правомірність прийняття спірних податкових
повідомлень-рішень.
Неправильним є і визначення в податкових
повідомленнях-рішеннях від 04.04.2005 р. № 0000912301/0/0 та від
11.05.2005р. № 0000912301/1 607 234,05 грн. сумою податкового
зобов'язання позивача, оскільки встановивши для суб'єктів
господарювання, визначених в статті 72 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, обов'язок щодо
сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами
бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету
України, Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
разом з тим не визначив за цим платежем статус
платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і
порядок відрахування частини такого прибутку відповідними
суб'єктами господарювання, а виходячи із системного аналізу пункту
1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та частини 7 статті 1 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
податкове зобов'язання
стосується платежу з податків і зборів / обов'язкових платежів /,
встановлених статями 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, перелік яких є вичерпним до внесення
відповідних змін до цього Закону.
Враховуючи зазначене, позов підлягав задоволенню з мотивів,
викладених в цьому судовому рішенні, що, однак, при правильному
висновку судів про наявність підстав для задоволення позову
дозволяє суду касаційної інстанції залишити ухвалені у справі
судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
залишити без задоволення, а ухвалу Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.