ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
справи за касаційною скаргою Чаплинської селищної ради Херсонської
області на рішення апеляційного суду Херсонської області від 06
квітня 2004 року у справі за скаргою Чаплинської селищної ради
Херсонської області на відмову державного нотаріуса вчинити
нотаріальну дію, -
встановила:
В листопаді 2003 року Чеплинська селищна рада звернулася до
суду зі скаргою на відмову державного нотаріуса Чаплинської
районної державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію,
вказуючи, що 17 вересня 2003 року селищною радою прийнято рішення
про продаж малому підприємству "Три В" земельної ділянки
несільськогосподарського призначення площею 1012 кв.м., яка
перебуває у комунальній власності. Своєю постановою державний
нотаріус відмовила у нотаріальному посвідченні договору з підстав
ненадання державного акту на підтвердження права власності у
продавця на вказану земельну ділянку. Вважаючи таку відмову
безпідставною, скаржник просив скасувати постанову нотаріуса від
03.11.203 р. про відмову у чиненні нотаріальної дії та зобов'язати
посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від
10 грудня 2003 року скаргу Чаплинської селищної ради задоволено та
скасовано постанову Чаплинської державної нотаріальної контори
№287 від 03.11.2003 р. "Про відмову у вчиненні нотаріальної дії".
Зобов'язано нотаріальну контору посвідчити договір купівлі-продажу
земельної ділянки площею 1012 кв.м. в смт Чаплинка по вул.
Декабристів, 1, укладений між Чаплинською селищною радою та малим
підприємством "Три В".
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня
2004 року частково задоволено апеляційну скаргу державного
нотаріуса Чаплинської державної нотаріальної контори та скасовано
рішення суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення, яким у
задоволенні скарги Чаплинської селищної ради відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду,
Чаплинська селищна рада звернулася до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просила вказане судове рішення скасувати та
залишити в силі рішення Чаплинського районного суду від 10 грудня
2003 року.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26.05.2006
р. на підставі п.п. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого
адміністративного суду України для вирішення.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
з таких підстав.
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що Чаплинська селищна рада, як продавець та МП "Три В", як
покупець на підставі рішення №147 від 17.09.2003 р. узгодили всі
умови договору купівлі-продажу земельної ділянки
несільськогосподарського призначення площею 1012 кв.м. по вул.
Декабристів, 1 в смт Чаплинка, що належала до комунальної
власності. Землі комунальної власності не мають ознак земельної
ділянки, тому право на них не може посвідчуватись державним актом,
а відтак вимоги нотаріуса про його обов'язкове надання та відмова
посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу є незаконною.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм
матеріального права, про що вірно вказала у своєму рішенні колегія
суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свого
права на продаж земельної ділянки несільськогосподарського
призначення малому підприємству "Три В" Чаплинська селищна рада
надала рішення №147 від 17.09.2003 р., в якому зазначені умови її
продажу.
Постановою державного нотаріуса від 03.11.2003 р. відмовлено
у вчиненні нотаріальної дії (посвідченні договору купівлі-продажу
земельної ділянки) з підстав ненадання продавцем Державного акта
на підтвердження свого права розпоряджатись вказаною земельною
ділянкою.
Статтею 55 Закону України "Про нотаріат в Україні" від
02.09.1993 р. ( 3425-12 ) (3425-12)
в редакції чинній на момент виникнення
спору, було передбачено, що угоди про відчуження майна, яке
підлягає реєстрації посвідчуються за умови подання документів, які
підтверджують право власності.
Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на земельні
ділянки посвідчується державними актами. Пунктом 12 Перехідних
положень ЗК України визначено повноваження органів місцевого
самоврядування щодо розпорядження землями в межах населених
пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та органів
виконавчої влади щодо розпорядження землями поза межами населених
пунктів.
Жодних виключень відносно підтвердження наявності права
продажу земельних ділянок діючий ЗК України не передбачав.
З урахуванням тієї обставини, що на момент вчинення
нотаріальної дії, продавцем не було подано документу на
підтвердження права власності на вказану земельну ділянку,
передбаченого ст. 126 ЗК України, суд апеляційної інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про правомірність дій нотаріуса та
скасував рішення суду першої інстанції.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд
апеляційної інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам
закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не
спростовують та зводяться до незгоди з ними.
При вирішенні справи судом правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
З урахуванням того, що підсудність з перегляду даної справи
ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26.05.2006 р.
визначено Вищому адміністративному суду України та керуючись
ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Чаплинської селищної ради Херсонської
області - залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду
Херсонської області від 06 квітня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: