Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2005 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому № 0005012306/3/718 від 22.02.2005 р. про визначення ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" податкового зобов'язання у розмірі 17760,00 грн. за платежем штрафні санкції. Стягнуто з ДПI у м.Хмельницькому на користь ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

fcs0 Судові рішення мотивовані тим, що відпуск нафтопродуктів за старт-картами, картками багаторазового використання після попереднього розрахунку за них у готівковій або безготівковій формі за договорами купівлі-продажу не є розрахунковою операцією у розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , оскільки вказані форми передачі не є засобом валютно-фінансових відносин, і не є платіжними документами у розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) .

ДПI у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст. 1, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , п.п. 4.1.7.18, 4.1.7.19, 4.1.7.28, 4.1.7.36 Iнструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за № 685/3978 (z0685-99)

Представник податкової інспекції у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив задовольнити її вимоги.

ВАТ "ВКФ "Хмельницькнафтопродукт", належним чином повідомлене про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника у судове засідання не направило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної перевірки АЗС позивача за адресою: Вінницьке шосе (Лезнево) у м.Хмельницькому щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу складено акт № 001874 від 20.09.2004р., яким зафіксований факт реалізації нафтопродуктів на загальну суму 3552 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

На підставі акту перевірки, у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та за результатами адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005012306/3/718 від 22.02.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій у розмірі 17760,00 грн.

Судами попередніх інстанцій було також достовірно встановлено, що нафтопродукти були відпущені позивачем по смарт-картах, картках багаторазового використання у відповідності до укладених договорів купівлі-продажу без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2156-III (2156-14) ) (далі у тексті Закон "Про РРО") реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону "Про РРО" (в редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III (1776-14) ), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 зазначеного закону містить визначення "розрахункової операції", а саме: це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Картки багаторазового використання при здійсненні операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання-передачі, оскільки право власності на товар (пальне) може виникнути лише у разі передачі пального. Факт переходу права власності від позивача до контрагентів підтверджується поверненням картки продавцеві. Відсутність картки позбавляє права на отримання пального.

Відповідно до Закону касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій, який застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, встановлений "Iнструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за № 685/3978 (z0685-99) .

Вимоги цієї Iнструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Пункт 4.1.7.18 зобов'язує зазначених суб'єктів при проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, застосовувати лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі.

Відповідно до п. 4.1.7.28 вказаної Iнструкції заправка за платіжними електронними картками відображається у змінному звіті АЗС (додаток 25).

Згідно із вимогами чинного законодавства (Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлені Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 р. №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) ) реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які повинні бути включені до Держреєстру, відповідати вищевказаним Технічним вимогам до ЕККА та повинні забезпечувати відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Таким чином, реєстрація розрахунків у безготівковій формі має проводитися через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій (спеціалізована комп'ютерно-касова система), який забезпечує облік обсягу відпущеного пального певного найменування, реєстрацію обсягу продажу пального та відображення їх поряд з вартісними показниками в касових чеках та звітах.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить правомірним визначення позивачеві на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) фінансових санкцій за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Оскільки суди повно і правильно встановили обставини справи, але при цьому порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення у справі та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення лише в частині визначення фінансових санкцій за порушення правил торгівлі як податкового зобов'язання.

При цьому, виходить з того, що за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила торгівлі, не може бути застосована штрафна санкція шляхом прийняття у відповідності до вимог "Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (z0268-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. № 268/5459, такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення. Ця Iнструкція розроблена на виконання та відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

Закон № 2181-III (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, податкове повідомлення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.04.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0005012306/3/718 від 22.02.2005 р. в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 17760,00 грн. як податкового зобов'язання. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.