ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя
особа прокуратура Чернігівської області, до управління Служби
безпеки України в Чернігівській області про визнання
неправомірними дій та зобов'язання надати довідку про дату
заведення оперативно-розшукової справи, її номеру та окрасу або
письмових пояснень по факту проведення оперативно-розшукових
дій, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним
позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління
Служби безпеки України в Чернігівській області в частині
необгрунтованої відмови в наданні інформації та зобов'язати
відповідача надати довідку про дату заведення, номер і окрас
оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2., ОСОБА_3., а у
випадку, якщо така справа не порушувалась, надати письмове
пояснення по факту проведення оперативно-розшукових дій
співробітниками відповідача по відношенню до вказаних осіб.
У грудні 2005 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3. звернулись до суду із
аналогічним позовом і ухвалою Деснянського районного суду м.
Чернігова від 26.01.206 року зазначені позови об'єднані в одне
провадження.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26
січня 2006 року позов задоволений частково.
Визнано неправомірним дії відповідача в частині ненадання
інформації про дату заведення і номер оперативно-розшукової справи
відносно ОСОБА_2., ОСОБА_3., зобов'язано Управління Служби безпеки
України в Чернігівській області надати вказану інформацію. В
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 29
березня 2006 року це судове рішення в частині задоволення позовних
вимог скасоване, в іншій частині воно залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції,ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
В скарзі він посилається на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) (2657-12)
всі громадяни України, юридичні особи і державні
органи мають право на інформацію, що передбачає можливість
вільного одержання, використання, поширення та зберігання
відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і
законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними
особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні,
економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи
і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних
осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до
інформації, яка стосується його особисто, крім випадків,
передбачених законами України.
Один з таких випадків передбачений статтею 37 вказаного
Закону, відповідно до якої не підлягають обов'язковому наданню для
ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які
містять у собі інформацію про оперативну і слідчу роботу органів
прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих
випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам,
розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий
та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю
або здоров'ю будь-якої особи.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про оперативно-розшукову
діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
не підлягають передачі і розголошенню
результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до
законодавства України становлять державну таємницю, а також
відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини.
За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних
підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при
здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по
службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним
законодавством, крім випадків розголошення інформації про
незаконні дії, що порушують права людини.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, після
звернення ОСОБА_1 із запитом до відповідача, останній надав йому в
установлений Законом України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
відповідь, яка містила необхідну інформацію в межах, визначених
законодавством.
В той же час апеляційним судом із урахуванням вимог наведених
правових норм скасовано рішення місцевого суду в частині
зобов'язання Управління Служби безпеки України в Чернігівській
області надати інформацію про дату заведення і номер
оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2. та ОСОБА_3. і
обгрунтовано відмовлено в цій частині у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом
висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції прийнято законне і обгрунтоване рішення, а
тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня
2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :