ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"04"грудня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Костенко М.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченко А.О..
секретар судового засідання Ф.А.Каліушко
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 04.12.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Оболонському районі м.
Києва постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2006 та постанову господарського суду м. Києва від
06.05.2006
у справі № 11/125-А
за позовом ТОВ "Сіклум"
до ДПI у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з
позовом про визнання недійсним (нечинним) податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва № 0000012307/0/5871-23-7 від 19.12.2005, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 33144,00 грн.
Постановою господарського суду м. Києва від 06.05.2006, яке
залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 16.08.2006 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, ДПI у Оболонському районі м. Києва
звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в
якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
ТОВ "Сіклум" в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення
спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва
здійснено перевірку позивача - Товариства з обмеженою
відповідальністю "Сіклум", за результатами якої складено акт №
1684/23-7-31902643 від 09.12.2005 "Про результати документальної
невиїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість та
правомірність заявленого бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість ТОВ "Сіклум" за лютий, березень 2005 р."
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000012307/0/5871-23-7 від 19.12.2005, яким
позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 33144,00 грн., в т.ч. 22096,00 грн. - основний
платіж та 11048,00 грн. - штраф.
Актом перевірки встановлено, що згідно з Договором № 8 від
01.12.2003 про надання послуг у створенні програмного продукту,
укладеним позивачем з нерезидентом - юридичною особою, створеною
за законодавством Данії, - UA Соnsultіng АрS", позивачем було
надано нерезиденту послуги зі створення програмного продукту у
лютому - березні 2005 року на суму 227058,00 грн. При цьому
податок на додану вартість обчислено позивачем за нульовою ставкою
як щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для
використання та споживання за межами митної території України.
В акті перевірки зазначено, що у Договорі № 8 від 01.12.2003
не вказано, як саме буде здійснюватись поставка програмного
продукту - не вказано час передачі за кордон, відсутні електронні
адреси, не вказано, чим саме фіксується передача та отримання
послуг за кордоном; крім того акти виконаних робіт підписані на
митній території України (м. Київ).
Таким чином, згідно з висновком акта перевірки, операції з
поставки програмного продукту за вказаним договором здійснені на
митній території України, інформація щодо їх поставки за межі
митної території України відсутня, а тому вказані операції повинні
оподатковуватись за ставкою 20%, що стало підставою для визначення
позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 33144,00 грн., в т.ч. 22096,00 грн. - основний
платіж та 11048,00 грн., згідно зі спірним податковим
повідомленням-рішенням.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо
задоволення позовних вимог ТОВ "Сіклум" з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 статті 6 Закону України № 168
від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операції з поставки
товарів, що вивезені (експортовані) за межі митної території
України. До цієї категорії відносяться також і експортні операції
з поставки робіт (послуг), призначених для використання та
споживання за межами митної території України.
При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що
згідно з Договором №8 від 01.12.2003р. про надання послуг у
створенні програмного продукту, який було укладено між позивачем
та нерезидентом юридичною особою, створеною за законодавством
Данії - "UA Соnsultіng АрS", позивачем було надано нерезиденту
послуги із створення програмного продукту у лютому 2005р. на суму
127136,00 грн та у березні на суму 227058,00 грн. Таким чином,
загальна сума за період лютий - березень 2003р. складає 354194,00
грн., а не 227058,00 грн., як вказано в оскаржуваних рішеннях
судів попередніх інстанцій.
Відповідачем було встановлено, що ТОВ "Сіклум" надало послуги
по створенню програмного продукту по Договору №8 фірмі "UA
Соnsultіng АрS" (Данія), що підтверджено копіями актів, які
підписані в м. Києві .
Згідно вищезазначеної інформації не встановлено чи
здійснювалась поставка послуги по створенню програмною продукту за
межі митної території України ТОВ "Сіклум". Згідно з договором №8,
який було підписано з фірмою "UA Соnsultіng АрS" (Данія) не
передбачено, як саме буде здійснюватись поставка програмної
продукції (не вказаний Iнтернет провайдер, не вказано час передачі
за кордон, відсутні електронні адреси, не вказано чим саме
фіксується передача та отримання послуг за кордоном).
Відповідно до п.п 7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України від
03.04.1997р. №168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) в редакції від 01.01.2005р., яка
діяла на момент операції, платники податку повинні нести окремий
облік з поставки та придбання щодо: операцій, що підлягають
оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від
оподаткування.
Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від
30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової накладної та
порядку її заповнення" ( z0233-97 ) (z0233-97)
визначено, що Книга обліку
придбання - це книга, яка ведеться особами, зареєстрованими як
платники податку на додану вартість. У книзі обліку придбання
окремо обліковуються операції, пов'язані з придбанням товарів
(робіт, послуг), з правом включення до податкового кредиту та без
права включення до податкового кредиту сум податку на додану
вартість.
При розгляді зазначеної справи, судом взагалі не було
досліджено записи в книзі обліку придбання, завірені копії якої
позивачем було надано в період перевірки.
Посилання суду на договір №19 від 01.07.2003р. про
абонентське обслуговування, укладеного позивачем з СПД фізичною
особою ОСОБА_1, про підтвердження факту надання СПД ОСОБА_1
позивачу послуг доступу до мережі Iнтернет є помилковим, запис
щодо придбання вищевказаної послуги позивачем у СПД ОСОБА_1
відсутній.
Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин,
викладені обставини свідчать про не з'ясування судами всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та
про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам
ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно
з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та
вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого
правильно визначити норми матеріального права, що підлягають
застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і
законне судове рішення.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої
інстанції та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини
справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по
справі в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного
господарського суду від 16.08.2006 та постанова господарського
суду м. Києва від 06.05.2006 у справі № 11/125-А підлягає
скасуванню, а справа № 11/125-А, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, передається на розгляд суду першої інстанції
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Оболонському районі м. Києва
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2006 та постанову господарського суду м. Києва від
06.05.2006 у справі № 11/125-А-скасувати.
Справу № 11/125-А направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
М.О. Федоров
Судді
М.I.Костенко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Ф.А.Каліушко