розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 06 березня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року, у справі № 13/394 за позовом Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області до відкритого акціонерного товариства "Маркохім" та відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", третя особа - Маріупольська міська рада, про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2004 року Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області звернулось до суду з позовом до ВАТ "Маркохім" про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу в розмірі 1283667,02грн. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2005 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено Маріупольську міську раду. Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 січня 2006 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 січня 2005 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2005 року, в задоволення позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 червня 2005 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи в господарському суді Донецької області Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області уточнило позовні вимоги і просило стягнути з ВАТ "Маркохім" 1118032,70грн. у відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06 березня 2006 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючи на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "МК "Азовсталь" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області та постанову Донецького апеляційного господарського суду без змін, як законні та обгрунтовані.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї8, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем в період з 08.04.2004 по 14.04.2004 р. була здійснена перевірка дотримання природоохоронного законодавства на ВАТ "Маркохім", про що було складено акт №72-АВ/Отх./Лаб. від 08-14.04.2004р. За висновком перевіряючих позивач ВАТ "Маркохім" здійснювало викид в атмосферу забруднюючих речовин від джерела КБ № 8 за відсутністю відповідного дозволу, чим були порушені вимоги ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) .

Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області 19.11.2001р. був виданий дозвіл № 191201 ВАТ "Марковім", на викид шкідливих речовин в атмосферне повітря терміном до 01.01.2003р.(т.1 а.с. 46).

Для джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 1014 (димова труба коксівної батареї № 8) був встановлений об'єм викидів на 2001р. та 2002р., який становить: двоокис азоту - 6.02100000г/сек.; сажа - 2.30400000 г/сек.; ангідрид серністий - 29.37600000 г/сек. ( т. 1 а.с.47).

До переліку заходів по зниженню об'єму викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ВАТ " Маркохім" включено вивід з експлуатації з квітня 2002р. димової труби коксової батареї № 8 та вивід з експлуатації коксової батареї № 8. Таким чином, з 2002р. по таблиці № 2.9 Протоколу викиди по джерелу № 1014 не передбачені.

Листом № 13-1608 від 06.03.2003р. позивач в зв'язку з включенням в міську програму охорони навколишнього природного середовища заходів по виводу з експлуатації коксової батареї № 8 на 2003р.направив доповнення до дозволу № 191201 від 19.11.01р., яким строк дії дозволу був встановлений до 30.07.2003р.( т. 1 а.с. 93).

Виконком Маріупольської міської Ради 18.06.2003 р. було прийнято рішення № 276 про продовження експлуатації коксової батареї №8 на ВАТ "Маркохім" ( т. 1 а.с. 55).

Рішенням Маріупольської міської Ради №442 від 26.09.03р. "про внесення змін до Програми охорони та оздоровлення навколишнього середовища м. Маріуполя" ВАТ "Марковім" п. 1 було продовжено термін експлуатації коксівної батареї № 8 на один рік. та приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин до 01.10.2004р. ( т. 1 а.с. 19).

Наказом Мінекології та природних ресурсів України № 198 від 27.05.2002 р. визнані такими, що втратили чинність накази Мінекобезпеки № 75 від 18.07.1996 р. "Про затвердження порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами" та № 76 від 18.07.1996 р. "Про затвердження Iнструкції щодо оформлення змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами".

У зв'язку з вищевикладеним. Міністерством екології та природних ресурсів України листами від 04.07.2002 р. № 3209/08/4-1, від 01.12.2003 р. № 11309/18-8, від 16.03.2004 р. № 2030/18-8 були надані роз'яснення, стосовно отримання дозволів, в яких зазначено, що діє дозвіл на викиди, який було видано раніше в установленому порядку.

Відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 2383/8/4-8 від 16.05.2002 р., начальникам Державних управлінь екології та природних ресурсів в областях наказано вважати такими, що діють, дозволи на викиди, які були видані в установленому порядку до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302 (302-2002-п) до видачі нових дозволів згідно з планом робіт на 2003 р. -2005 р. з видачі дозволів на викиди.

Згідно ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) , шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 33 зазначеного Закону передбачено, зо особи винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 5.1.2. " Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.95р. (z0157-95) , визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах.

21 червня 2001р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2556-14) ,який набрав чинності 09.08. 2001р., з прийняттям якого в У_aраїні впроваджується нова система регулювання в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема: передбачається встановлення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами для забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок замість нормативів, які встановлювались для забезпечення гранично допустимої концентрації в приземному шарі атмосфери; скасовано у зв'язку з цим розробку та затвердження проектів нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, змінено порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для підприємств та інше.

Відповідно до п.2 розділу IX Прикінцевих положень названого Закону, Кабінет Міністрів України був зобов'язаний протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом :

-подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів, що випливають з цього Закону;

-розробити і затвердити нормативні-правові акти, передбачені цим Законом;

-привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

-забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно- правових актів у відповідність із цим Законом.

Кабінетом Міністрів України 13.03.2002р. була прийнята постанова №302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи". Пунктом другим якої Міністерству екології та природних ресурсів за погодженням з Міністерством охорони здоров'я протягом 2002р. доручалось розробити і затвердити Iнструкцію про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обгрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Така Iнструкція була затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 09.03.2006р. (z0341-06) та зареєстрована в Міністерстві юстиції у встановленому законом порядку за №341/12215 29.03.2006р.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач не мав можливості, отримати дозвіл на викид шкідливих речовин в атмосферне повітря у вказаний період, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області відхилити, а рішення господарського суду Донецької області від 06 березня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2006 року - залишити без змін.