УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого Співака В.I.,
суддів : Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Дашківській О.Є., за участю представника
прокурора Куйбишевського району м. Донецька Білик Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 на
постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 28.04.2006
р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006 р.
у справі за позовом прокурора Куйбишевського району м. Донецька в
інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту
населення Куйбишевської районної ради м. Донецька, третя особа -
Головне управління праці та соціального захисту населення
Донецької обласної державної адміністрації, про стягнення
недоотриманих сум допомоги на оздоровлення, -
встановила :
В лютому 2006 року прокурор Куйбишевського району м. Донецька
в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління
праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної ради
м. Донецька, третя особа - Головне управління праці та соціального
захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, про
стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення, передбачених
Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991
року №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
(далі - Закон №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
).
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від
28.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 14.06.2006 р., у задоволенні позову
прокурору Куйбишевського району м. Донецька в інтересах ОСОБА_1
було відмовлено.
У касаційній скарзі прокурор Куйбишевського району м.
Донецька в інтересах ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення
судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою
постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
В судовому засіданні представник прокурора змінив вимоги
касаційної скарги та просив судові рішення судів першої та
апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1 є учасником ліквідації та постраждалим при виконанні робіт
по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої
категорії та висновком МСЕК від 07.05.1997 р. визнаний інвалідом
третьої групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації
аварії, а відповідно до висновку МСЕК від 26.10.2004 р. визнаний
інвалідом другої групи внаслідок захворювання отриманого при
ліквідації аварії, що відповідачем не оспорювалось.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської
районної ради м. Донецька при нарахуванні ОСОБА_1 щорічної
допомоги на оздоровлення виходило з положень Закону №796-XII
( 796-12 ) (796-12)
та постанови Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
(далі - постанова КМУ №836), згідно з якими позивачу нараховували
допомогу на оздоровлення, як інваліду третьої групи у розмірі 21
грн. 50 коп., а потім, як інваліду другої групи у розмірі 26 грн.
70 коп., встановленому зазначеною постановою КМУ ще у 1996 році.
Колегія суддів вважає, що з такими висновками судів першої та
апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони не
відповідають вимогам закону.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 4 статті 48 Закону
№796-XII ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога інвалідам третьої групи
повинна була виплачуватись у розмірі чотирьох мінімальних
заробітних плат, інвалідам другої групи - у розмірі п'яти
мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати
відповідно до частини сьомої статті 48 цього ж Закону визначався
на момент виплати.
Статтею 89 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від
17.06.2004 р. №1801 встановлено з 1 січня 2004 року розмір
мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, а з 1 вересня
2004 року - 237 грн. на місяць.
Статтею 83 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
та
деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505
встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної
плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн. на
місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005
року - 332 грн.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної
допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і
не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в
наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи
із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
№796, стаття 89 Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від 17.06.2004 р. №1801, стаття 83 Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
та деяких інших законодавчих
актів України" від 25.03.2005 р. № 2505, а не постанова Кабінету
Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р.
№836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, Управління праці
та соціального захисту населення Куйбишевської районної ради м.
Донецька повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на
оздоровлення за зазначені періоди, виходячи із розміру мінімальної
заробітної плати на момент виплати.
Управлінням праці та соціального захисту населення
Куйбишевської районної ради м. Донецька ОСОБА_1 була виплачена
щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік - 21,5 грн. -
28.04.2004 р.; за 2004 рік - 21,5 грн. - 20.12.2004 р.; за 2005
рік - 26,7 грн. - 22.04.2005 р. та 93,3 грн. - 29.12.2005 р.
Проте суди, досліджуючи обставини справи, не звернули увагу
на те, що позивач 26.10.2004 р. був визнаний інвалідом другої
групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії, а
Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської
районної ради м. Донецька 20.12.2004 р. виплатило йому щорічну
допомогу на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 21,5 грн., як
інваліду третьої групи. Оскільки, судами при розгляді справи не
було з'ясовано, коли Управління праці та соціального захисту
населення Куйбишевської районної ради м. Донецька було повідомлено
про те, що ОСОБА_1 змінено інвалідність, то судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції, так як суд касаційної інстанції не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені судами.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанову Куйбишевського
районного суду м. Донецька від 28.04.2006 р. та ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006 р. необхідно
скасувати, оскільки вони постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора Куйбишевського району м. Донецька
в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від
28.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
14.06.2006 р. у справі за позовом прокурора Куйбишевського району
м. Донецька в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального
захисту населення Куйбишевської районної ради м. Донецька, третя
особа - Головне управління праці та соціального захисту населення
Донецької обласної державної адміністрації, про стягнення
недоотриманих сум допомоги на оздоровлення - скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній