ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.I.
Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної
податкової інспекції Рівненської області
на рішення Господарського суду Рівненської області від
18.08.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 р.
у справі № 18/225
за позовом Спільного підприємства "Здолбунівський
коопзаготпром"
до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції
Рівненської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
18.08.2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення форми "З" №0000022440/0 від 26.03.2004 р.,
прийняте ДПI у Здолбунівському районі, з моменту його прийняття.
Стягнуто із Здолбунівської ОДПI на користь СП "Здолбунівський
коопзаготпром" 203,00 грн. судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 р. вказане рішення скасовано частково. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Здолбунівсьокму
районі №0000022440/0 від 26.03.2004 р. в частині застосування
штрафу на суму 145719,00 грн. з моменту його прийняття. В решті
позову відмовлено.
Здолбунівська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині
задоволення позову та скасувати рішення суду першої інстанції
повністю. Посилається на неправильне застосування судом п. "в" п.
8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
при
вирішенні спору щодо відчуження активів - квартири вартістю 127308
грн. Не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в
частині відчуження заставного майна і коштів, а саме: 610 грн. на
баланс ВЗТП, списання основних засобів на суму 17440грн. та
виплати Торгово-промисловій палаті України 360 грн. При цьому,
свою позицію не мотивує.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце
касаційного розгляду справи, своїх представників в судове
засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками проведеної позапланової документальної перевірки з
питань дотримання вимог ст.8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
СП
''Здолбунівський коопзаготпром" за період з 01.01.2003 р. по
01.03.2004 р. ДПI у Здолбунівському районі 25.03.2004 р. склала
довідку, якою зафіксовано порушення вимог п.п. 8.6.1, 8.6.5 ст. 8
вказаного Закону. Таке порушення полягало в тому, що позивач без
узгодження з податковим органом реалізував, списав, використав та
передав іншим підприємствам та установам активи, які перебували у
податковій заставі, на загальну суму 173819,12 грн.
26.03.2004 р. ДПI у Здолбунівському районі прийняла податкове
повідомлення-рішення № 0000022440/0, яким на підставі п.п. 17.1.8
п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
застосувала до
позивача штраф у розмірі відчуження активів - 173819,12 грн.
Визнаючи недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, суд
першої інстанції виходив з того, що активи позивача не перебували
у податковій заставі, оскільки по податковій заборгованості, що
виникла по податкам до бюджету станом на 01.06.2000 р. та
01.01.2001 р. минулу 1095 календарних днів, тобто активи платника
податків звільнилися від податкової застави з дня закінчення
строків позовної давності у відповідності до вимог п.п. 8.7.1 п.
8.7 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Стосовно
застосування податкової застави у зв'язку з податковим боргом, що
виник у 2002, 2003, 2004 роках, суд першої інстанції зазначив, що
податковий орган не надав суду доказів виконання ним вимог
п.п.6.2.2 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону щодо надсилання платникам
податків, які самостійно подали податкові декларації, але не
погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки,
без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення,
податкової вимоги, яка містить факт виникнення права податкової
застави на активи платника податків.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду
першої інстанції про те, що відсутність податкових вимог щодо
податкового боргу позивача у 2002, 2003, 2004 р. дає підстави
вважати про відсутність податкової застави, мотивуючи свою позицію
приписами п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
. Суд визнав правомірним застосування до позивача
штрафних санкцій за відчуження активів без дозволу податкового
органу за такими господарськими операціями:
- продаж контейнерів вартістю 501,12 грн. та столярної
майстерні вартістю 5100 грн. без дозволу податкового органу;
- при наявності припису на заборону списання (ліквідації)
автомобіля УАЗ-31512, держномер 28-99 РВА, позивач реалізував цей
автомобіль за 1000,00 грн.;
- реалізація позивачем Здолбунівському заводу продтоварів
транспорту миючої та сортувальної машини вартістю 1500 грн.;
- суд апеляційної інстанції, визнавши правомірним
застосування до позивача штрафних санкцій за відчуження активів
вартістю 20000 грн., виходив з того, що позивачем нарахування
такого штрафу не оспорюється.
Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення в частині
застосування до позивача штрафу у розмірі 145719,грн. за
відчуження активів, які перебували у заставі, без згоди на це
податкового органу, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- відповідачем без посилань на первинні документи зроблено
висновок про здійснення господарських операцій зі списання
(ліквідації) основних засобів на загальну суму 17440 грн., за які
мали бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.8 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
;
- операція зі сплати Торгово-промисловій палаті 360 грн.
вартості юридичних послуг не потребувала письмового узгодження з
податковим органом, оскільки не входить до переліку операцій,
визначених у п. "б" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
;
- господарська операція з передачі на баланс Здолбунівської
ВЗТП Здолбунівської райспоживспілки основних засобів на суму 610
грн. без письмового дозволу податкового органу не є порушенням
вимог п. "а" п.п . 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки така операція не передбачає відчуження майна
з переходом права власності на таке майно, а перебування майна на
балансі не є безспірною ознакою власності на це майно. Крім того,
податковою інспекцією зроблено такий висновок без посилань на
первинні документи, не конкретизовано, які основні засоби передані
позивачем на баланс іншого підприємства;
- списання позивачем вартості квартири у сумі 127308,00 грн.
здійснено відповідно до рішення органу місцевого самоврядування,
що відповідає вимогам п.п. "в" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією
податковою інспекції щодо неправильності висновків суду
апеляційної інстанції в частині неправомірності застосування
податкової інспекцією штрафу у загальному розмірі 17440,00грн. за
операціями з активами:
- списання (ліквідація) основних засобів на загальну суму
17440,00 грн.;
- операція зі сплати Торгово-промисловій палаті 360 грн.
вартості юридичних послуг;
- операція з передачі на баланс Здолбунівської ВЗТП основних
засобів на суму 610 грн.
Податкова інспекція не мотивує свою позицію.
Однак, перевіривши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
при вирішення справи у вказаній частині, суд касаційної інстанції
дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені
обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на
підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини, в
результаті чого суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що
зазначені операції не потребували дозволу податкового органу.
Суд касаційної інстанції не може визнати законним та
обгрунтованим рішення суду першої інстанції, оскільки воно
прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права,
на підставі неповного з'ясування обставин, які мають значення для
правильного вирішення справи. Також не може визнати законною та
обгрунтованою постанову суду апеляційної інстанції в частині
задоволення позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій за
передачу на баланс міської ради квартири вартістю 127308,00 грн.,
оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального і
процесуального права, на підставі неповного з'ясування обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з довідки про результати позапланової
документальної тематичної перевірки від 25.03.2004 р., податковий
орган за наслідками перевірки зафіксував порушення позивачем вимог
п.п. "а" п. 8.6.1 та 8.6.5 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р.
( 2181-14 ) (2181-14)
, яке полягало, на думку податкового органу, в тому, що
позивач у грудні 2003 року списав вартість квартири в сумі 127308
грн., переданої на баланс міської ради м.Здолбунів без дозволу
податкового керуючого. Передача квартири здійснена згідно
постанови правління Рівненської облспоживспілки від 02.09.2002 р.
№ 237 та постанови райспоживспілки від 31.12.2003 р. № 35.
Відповідно до п.п. "а" 8.6.1. п. 8.6 ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від
21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
(підпункт "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від
20.02.2003р. № 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
) платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або
оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи
немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав,
що використовується у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що
не є меншими за звичайні.
Суд апеляційної інстанцій, встановивши при вирішенні справи в
частині застосування штрафних санкцій за здійснення вищевказаної
господарської операції без дозволу податкового органу факт
відображення податковою інспекцією в довідці про перевірку
порушення позивачем вимог п.п. "а" п. 8.6.1 та 8.6.5 ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від
21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
, не встановив, чи мала місце зафіксована
податковим органом операція та чи підпадає вона під визначення
операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом
у відповідності до вимог вищевказаної норми закону.
Відповідно до вимог п. "в" п.п. 8.6.1. п. 8.6 ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від
21.12.2000 р. ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом: ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого
майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної
дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів
державного управління.
Суд апеляційної інстанції встановив, що списання квартири
позивачем здійснено відповідно до вимог вищевказаної норми закону.
При цьому, належну правову оцінку операції щодо передачі на баланс
міської ради квартири в розрізі того, чи можна розглядати таку
операцію, як ліквідацію об'єктів нерухомого об'єкту відповідно до
рішень органів державного управління, яка не потребує дозволу
податкового органу, не надав.
Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення
призвели до неправильного вирішення справи у частині застосування
штрафних санкцій за передачу на баланс міськради квартири під час
перебування активів позивача у заставі без дозволу податкового
органу і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який
згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає за
необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постанову
суду апеляційної інстанції лише в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій
у розмірі 127308,00грн. за самостійне відчуження активів, які
перебувають у податковій заставі (передача на баланс міськради
квартири вартістю 127308,00 грн.) та направити справу у зазначеній
частині до суду першої інстанції на новий розгляд. В решті
постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної
податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від
18.08.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.02.2005р. скасувати в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Здолбунівському районі № 0000022440/0 від 26.03.2004 р. про
застосування до Спільного підприємства "Здолбунівський
коопзаготпром" штрафу у розмірі 127308,00 грн. (розмір суми
відчуження активів - квартири) та направити справу на новий
розгляд у цій частині до Рівненського окружного адміністративного
суду.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Здолбунівському районі №
0000022440/0 від 26.03.2004 р. про застосування до Спільного
підприємства "Здолбунівський коопзаготпром" штрафу у розмірі
18411,00 грн. (розмір суми відчуження активів) та в частині
відмови у задоволенні позову про визнання недійсним цього
податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі
28101,12грн. постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.02.2005р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.I. Бившева
Л.В. Ланченко
А.О. Рибченко
О.I. Степашко