ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Г.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ПП
"Теплосервіс" на постанову господарського суду Запорізької області
від 15.11.2006р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.03.2007р. у справі за позовом ПП
"Теплосервіс" до УПФУ в Приморському районі Запорізької області
про визнання недійсними актів ненормативного характеру, -
В С Т А Н О В И Л А :
19.09.2006 р. Приватне підприємства "Теплосервіс", м.
Приморськ Запорізької області, далі - позивач) звернулося в
господарський суд Запорізької області з позовом до Управління
Пенсійного фонду України у Приморському районі Запорізької
області, м. Приморськ Запорізької області, (далі - відповідача)
про визнання недійсним рішення начальника УПФУ в у Приморському
районі Запорізької області № 171 про застосування фінансових
санкцій за нарахування органом Пенсійного фонду України сум
своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від
14.08.2006 р. та про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №
Ю 59У від 14.08.2006 р.
Постановою господарського суду Запорізької області від
15.11.2006р. відмовлено в задоволенні позову ПП " Теплосервіс".
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.11.2006р. апеляційна скарга ПП "Теплосервіс" залишена без
задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області
від 15.11.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП
"Тепло- сервіс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Приватне підприємство "Теплосервіс"
було створено в 2000 році та обрало особливі умови оподаткування
згідно до Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
- єдиний податок 10 відсотків.
З 2001 р. позивач зареєстрований в Управління Пенсійного
фонду України у Приморському районі Запорізької області як платник
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 20.07.2006 р. по 11.08.2006 р. відповідачем було проведено
позапланову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування
та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування позивачем за період з 01.09.2001 р. по
31.05.2006 р., за результатами якої складено відповідний акт
перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти
перерахування страхових внесків, інших платежів до Пенсійного
фонду України № 26 від 14.08.2006 р. (далі - Акт), в якому
зазначено, що починаючи з 1 січня 2004 року ПП "Теплосервіс"
повинне сплачувати страхові внески у розмірі 32 % та 4 % від суми
витрат на оплату праці своїх найманих працівників. Відповідно до
зазначеного Акту перевіркою встановлено порушення Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
внаслідок заниження фактичних витрат на оплату праці в
2004 - 2006 р.р. на загальну суму 647.279,66 грн., що призвело до
заниження обчисленої суми страхових внесків на 207.726,94 грн.;
порушення п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, а саме: неповна сплата
авансових платежів до ПФУ на загальну суму 134.359,40 грн. (2004 -
2006 р.р.). Керівник позивача від підпису акту відмовився.
Розглянувши матеріали перевірки (Акт № 26 від 14.08.2006 р.)
Рішенням № 171 від 14.08.2006 р. до позивача застосовані фінансові
санкції в сумі 67.812,70 грн.
Також на підставі Акту перевірки відповідачем на адресу
позивача було надіслано вимогу про сплату заборгованості зі сплати
страхових внесків № Ю 59У від 14.08.2006 р. на суму 140.202,57
грн.
Відповідно до п.12.8 Iнструкції про порядок, обчислення і
сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на
загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного
фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. № 64/8663 ( z0064-04 ) (z0064-04)
спірні питання, що виникають між страхувальниками та органами
Пенсійного фонду під час узгодження результатів перевірки,
вирішуються органами Пенсійного фонду в порядку, передбаченому для
узгодження вимог про сплату недоїмки або в судовому порядку.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про узгодження
вимоги.
За наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги
відповідачем було прийнято рішення про залишення вимоги про сплату
недоїмки без змін, заяви без задоволення., після чого позивач
звернувся до суду.
Позивач згідно з п. 1 ч. 1 Закону України " Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від
09.07.2003р. № 1058-IУ ( 1058-15 ) (1058-15)
є платником страхових внесків.
Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IУ ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон) закріплено, що платниками страхових внесків є
страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема -
юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали
особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, які
використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (
контракту) або на інших умовах передбачених законодавством.
Обов'язок сплати страхових внесків не пов'язаний зі статусом
платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який
обрав спрощену систему оподаткування, оскільки законодавством не
встановлено пільг щодо звільнення від сплати страхових внесків
окремої групи суб'єктів господарювання.
Враховуючи вимоги ст. ст. 14, 15 Закону позивач є платником
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Закон передбачає, що платники єдиного податку, сплачуючи
єдиний податок здійснюють відрахування на пенсійне забезпечення.
Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" встановлені відрахування до Пенсійного
фонду України - 42% коштів від суми єдиного податку.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону виключно тільки цим Законом
визначаються принципи структура системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, коло осіб, я підлягають
загальнообов'язковому пенсійному страхуванню, платники страхових
внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та
сплати страхових внесків, стягнена заборгованості за цими
внесками.
Цей Закон передбачає перехід від системи пенсійного
забезпечення до страхової пенсійної системи, а також залежність
розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якої були
фактично обчислені страхові внески до Пенсійного фонду.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону він набрав чинності
з 01.01.2004 і відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону сферою його дії є
регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інша
нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у
випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не
суперечить цьому Закону. Отже Закон, який є спеціальним в сфері
регулювання правовідносини, що виникають між суб'єктами
загальнообов'язковий державного пенсійного страхування.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону передбачений обов'язок
страхувальника нараховувати обчислювати і сплачувати в установлені
строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з п. 4 та п. 6 ст. 18 Закону страхові внески не
включаються до складу податків інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється
податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися
пільга з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення
від їх сплати.
Посилання позивача на те, що відповідно до п. 6 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" суб"єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування також не беруться
судом до уваги у зв'язку із наступним.
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не регулює
сплату страхових внесків, не має пріоритету перед Законом №1058
( 1058-15 ) (1058-15)
та повинен застосовуватись лише в частині, що не
суперечить йому, тому що за загальним принципом права, у разі,
якщо різні нормативні акти по різному трактують права та обов'язки
повинен застосовуватись нормативний акт вищої юридичної сили, а
якщо такі акти мають рівну юридичну силу, то необхідно керуватись
актом, який прийнято пізніше.
Зазначений Указ Президента України не підлягає застосуванню
до спірних правовідносин, оскільки є підзаконним нормативним актом
по регулюванню з питань оподаткування, а страхові внески не
включені в перелік податків, передбачених ст. 14 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Вказаний Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від
сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України для суб'єктів
підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему
оподаткування.
Частиною 1 ст. 19 Закону та п. 4.1, п. п. 5.1.1, 5.1.4
Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та
застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України,
затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. за № 21-2
( z0081-04 ) (z0081-04)
і зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 р. за
№ 64/8663, для платників страхових внесків встановлений
відповідний порядок нарахування, обчислення та строків сплати
страхових внесків. Роботодавці нараховують страхові внески на суми
фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат,
у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
.
Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону відповідач на підставі
бухгалтерських документів, які підтверджують суму заробітної
плати, щомісячно здійснює обчислення страхових внесків.
Згідно з п. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані
сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий
звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня
закінчення цього періоду.
Як вже зазначалось вище, позивач страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перераховував не
в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно
не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,
визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені
територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених
частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою
заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і
стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових
санкцій.
Пунктом 4 частини 9 ст. 106 Закону передбачено, що за
донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або
страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених
страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків
зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який
донараховано ці суми.
Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону, про нарахування пені та
накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї
статті, посадові особи виконавчих органів фонду в порядку,
встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які
протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються
страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і
доставку пенсій. Цей порядок встановлений Iнструкцією про порядок
обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до
Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління
Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 ( z0064-04 ) (z0064-04)
,
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N
64/8663 ( z0064-04 ) (z0064-04)
.
У разі якщо платник, який обрав спрощену систему
оподаткування, не здійснює нарахування страхових внесків у розмірі
32% (32,3%; 31,8%), то частина коштів від єдиного податку, що
надходить до Пенсійного фонду, обліковується в окремих реєстрах по
надходженню цих коштів і до картки особового рахунку платника в
графу "зараховано внесків" не заноситься.
В акті перевірки в висновках донараховані суми внесків за
період з січня 2004 по квітень 2006 року в сумі 207726.94 грн.,
але штрафні санкції за 2004-1 квартал 2005 року не нараховувались.
Штрафна санкція в сумі 67820,70 грн. за донарахування страхових
внесків нарахована за період з квітня 2005 по квітень 2006 року
(рішення № 171 від 14.08.06).
Сума нарахованих штрафних санкцій, підтверджується наданим
суду розрахунком.
Згідно даних перевірки в звітах не визначений фонд оплати
праці, на який нараховуються внески за ставками 32% (32,3%; 31.8%)
на суми фактичних витрат на оплату праці працівників в сумі
647279-21 грн.
Порушено п. 1 ч.19 Закону, але штрафна санкція відповідно п.
З ч.9 ст. 106 Закону не нараховувалась тому, що в звітах за
перевіряємий період фонд оплати праці, з якого утримуються внески
із застрахованих осіб, не приховувався.
Вимога про сплату боргу формується на підставі актів
документальних перевірок та облікових даних з карток особових
рахунків страхувальників і надсилаєтеся страхувальнику.
Вимога про сплату боргу була сформована на суму боргу, який
утворився за період з 01 квітня 2005 року по 01 травня 2006 року,
виписана 14 серпня 2006 року № Ю 59У та вручена головному
бухгалтеру ПП " Теплосервіс". Протягом десяти робочих днів із дня
одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити зазначену у
вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, за
значеної у вимозі про сплату боргу, боржнику необхідно було
узгодити її з органом Пенсійного фонду, а у разі неузгодження
вимоги боржник має право на оскарження вимоги у судовому порядку.
Про оскарження вимоги необхідно було повідомити управління ПФУ в
Приморському районі протягом трьох робочих днів. Заява про
узгодження вимоги до ПФУ надійшла 04.09.2006р., тобто з порушеним
терміном для узгодження вимоги.
Рішення про застосування фінансових санкцій винесено
14.08.2006р., надіслано листом з повідомленням про вручення
15.08.2006р.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і рішення про
застосування фінансової санкції і протягом 10 робочих днів після
її отримання не сплатив зазначену у вимозі та в рішенні суму або
не узгодив вимогу та рішення з відповідним органом Пенсійного
фонду, якщо до Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня
отримання вимоги та рішення не надійшла заява про їх оскарження,
така вимога вважається узгодженою.
ПФУ при винесенні вимоги № Ю 59У від 14.08.06р. та рішення №
171 від 14.08.06р. про застосування фінансових санкцій було
враховано норми Закону України "Про вирішення питання щодо
заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які
застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у
зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини
податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального
страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу
2005 року" ( 3583-15 ) (3583-15)
.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що
вимоги позивача про визнання недійсними рішення № 171 про
застосування фінансових санкцій за донарахування органом
Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не
сплачених страхових внесків від 14.08.2006 р. та вимоги про сплату
боргу № Ю 59У від 14.08.2006 р. є такими, що не підлягають
задоволенню.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Теплосервіс"
залишити без задоволення, а постанову господарського суду
Запорізької області від 15.11.2006р. та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.03.20007р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :