ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від
11.12.2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури
Житомирської області про стягнення матеріальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до
прокуратури Житомирської області про стягнення матеріальної
допомоги у сумі 9 083, 70 грн.
Рішенням Корольовського районного суду Житомирської області
від 05.03.2003 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від
11.12.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у
справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
апеляційного суду Житомирської області від 11.12.2003 року, а
рішення Корольовського районного суду Житомирської області від
05.03.2003 року залишити в силі, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач з 08.02.1972 року по 30.04.1984 рік працювала на посадах
старшого помічника прокурора Богунського та Корольовського районів
міста Житомира і була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію.
Крім того, в період з 1985 року по 1993 рік продовжувала
періодично працювати в прокуратурі, за вказаний період стаж роботи
складає 3 роки. Всього на прокурорських посадах позивач
пропрацювала 15 років З місяці 8 днів.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 501 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(яка набула чинності з 26.07.2001
року), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою
років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати
податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія,
за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на
посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 501 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
положення цієї статті поширюються
також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до
набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою
років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих
посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу
виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи,
передбаченого цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції неправильно
застосував до правовідносин, що виникли між позивачем і
відповідачем, частину вісімнадцяту статті 501 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
щодо виплати грошової допомоги
працівникам, які звільнилися до введення в дію Закону України "Про
внесення змін і доповнень до Закону України "Про прокуратуру",
оскільки зі змісту закону вбачається, що зазначена грошова
допомога виплачується особам, котрі виходять на пенсію після
вступу в законну силу Закону, що передбачає право на таку
допомогу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив
позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами для скасування рішення є порушення
судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для
скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і
залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 2201, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 11.12.2003
року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко