ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Фадєєвої Н.М.
Суддів: Маринчак Н.Є., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.
при секретарі: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Полілової С.I., Гальчинського В.М.
відповідача: Мар'янко Н.I., Мезінова О.Г.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м.Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від
26 липня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 14 листопада 2006 року
у справі №15/360/06
за позовом Приватного підприємства "Траверс-Н"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м.Миколаєва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У червня 2006р. позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовом, у якому з урахуванням заяви про
уточнення позовних вимог від 24.07.2006р., поставлено питання про
скасування податкових повідомлень-рішень ДПI у Ленінському районі
м.Миколаєва №0000072302/0 від 17.05.2006р., №0000072302/1 від
06.06.2006р. та №0000072302/2 від 06.07.2006р. про зменшення суми
бюджетного відшкодування за березень 2006р. на суму
4000000,00грн..
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що обчислення позивачем суми
бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації за березень 2006р.
здійснено відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 26
липня 2006р., залишеною без змін ухвалою одеського апеляційного
господарського суду від 14 листопада 2006р., позовні вимоги ПП
"Траверс-Н" було задоволено в повному обсязі.
Судові рішення мотивовані тим, що при проведенні виїзної
позапланової перевірки податковий орган вийшов за межі і порушив
вимоги Законів України: "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про
безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування
ПДВ у розмірі 4000000,00грн..
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду
України, в якій поставлено питання про скасування рішення судів
попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм
матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення
про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши обставини справи та доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було
проведено позапланову перевірку ПП "Траверс-Н" з питань
достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на
додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних
періодів, про що складено акт №76/23-700/31764837 від
12.05.2006р..
Висновками зазначеного акту перевірки було встановлено
завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень
2006р. на 4000000,00грн., а саме: віднесення до суми бюджетного
відшкодування у березні 2006р. суми, що була фактично сплачена у
лютому 2006р. за податковими накладними, віднесеними до
податкового кредиту у січні 2006р..
За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято
податкове повідомлення-рішення №0000072302/0 від 17.05.2006р. про
зменшення суми бюджетного відшкодування на 4000000,00грн..
За результатами адміністративного оскарження було прийнято
податкові повідомлення-рішення №0000072302/1 від 06.06.2006р. та
№0000072302/2 від 06.07.2006р. якими сума зменшеного розміру
бюджетного відшкодування для позивача залишилась незмінною.
Висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, не
відповідають вимогам закону.
При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що
відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон) бюджетне відшкодування це
сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку
з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те,
що для отримання відшкодування податку на додану вартість
достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої
податкової накладної, виданої платником податку на додану
вартість.
У той же час п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачає, крім
визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника
податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як
наявність факту поставки товару.
Так, згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова
накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою
правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.
У періоді, що було перевірено контролюючим органом
підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з купівлею-продажем
товарів, а саме: побутової техніки, обладнання, комплектуючих,
промислових товарів, товарів народного споживання на суму понад
24000000,00грн.. При цьому, поставка товару належним чином
відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не
перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи
відповідального зберігання товару, платіжні документи, акти
виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо
підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення
зазначеної господарської операції у січні-лютому 2006р. ПП
"Траверс-Н".
За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання
обгрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу
відповідачем.
Приписами ч.2 ст.71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що в
адміністративних спорах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення покладається на
відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Якщо особа,
яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд
сприяє в реалізації цього обов'язку шляхом витребовування
необхідних доказів.
Відповідно до ст.71, 195 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суди першої
та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної
ініціативи.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди
попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти
та об'єктивності розгляду справи.
Виходячи з положень ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами
з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична
оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості
перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій
всім обставинам справи.
Оскільки, помилки, допущені попередніми судовими інстанціями,
не можуть бути виправлені у суді касаційної інстанції, то ухвалені
ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно
та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну
оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до
спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити
законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м.Миколаєва - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 26
липня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 14 листопада 2006 року - скасувати та направити справу на
новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Секретар Хрущ В.Л.