У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Усенко Є. А.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
місті Рівне
на постанову Господарського суду Рівненської області від
03.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 24.05.2006р. у справі № 12/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії
"Iнвестжитлобуд"
до Державної податкової інспекції у місті Рівне
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Мамай I. Є.,
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю Компанії
"Iнвестжитлобуд" подано позов про визнання нечинним податкового
повідомлення-рішення Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції, правонаступником якої є відповідач, №
0002281743/0/17-123 від 20.07.2005р. про визначення суми
податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в
розмірі 31 472 грн. 79 коп., в т. ч. 10 490 грн. 93 коп. основного
платежу та 20 981 грн. 86 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Рівненської області від
03.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 24.05.2006р. у справі № 12/10 позов
задоволено частково; визнано нечинним податкове
повідомлення-рішення № 0002281743/0/17-123 від 20.07.2005р. в
частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів
фізичних осіб в розмірі 29 718 грн., в т. ч. 9 906 грн. основного
платежу та 19 812 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в
задоволенні решти вимог відмовлено.
Судові рішення обгрунтовані тим, що грошові кошти в сумі 9
200 грн. сплачені позивачем ОСОБА_1. як суб'єкту підприємницької
діяльності та платнику єдиного податку, а не як фізичній особі;
кошти в сумі 67 000 грн. сплачені позивачем ОСОБА_2. як суб'єкту
підприємницької діяльності, зареєстрованому як платник податку на
додану вартість, а не як фізичній особі; по інших перерахованих
коштах, зокрема, спонсорській допомозі підприємцю ОСОБА_3.,
перерахованих коштах приватним нотаріусам, позивачем не утримано
та не перераховано до бюджету решти суми податкового зобов'язання,
визначеної в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій
просить їх скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7, п. 8.1. ст.
8, п. 9.12. ст. 9, п. 22.3. ст. 22 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього
представника відповідача, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р.
відповідачем складено акт від 15.07.2005р. в якому зазначено про
неутримання та неперерахування позивачем в порушення пп. 3.1.3 п.
3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп.
6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.12
ст. 9, пп. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9, п. 22.3 ст.22 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
до бюджету податок з
доходів фізичних осіб у 2004р. в розмірі 10 462 грн. 38 коп.
20.07.2005р. на підставі вказаного акту відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0002281743/0/17-123 про
визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів
фізичних осіб в розмірі 31 472 грн. 79 коп., в т. ч. 10 490 грн.
93 коп. основного платежу та 20 981 грн. 86 коп. штрафних
(фінансових) санкцій.
Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
податковий агент - юридична
особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або
фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які
незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу
оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати,
утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за
рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати
податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а
також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону податковий
агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь
платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його
рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних
пунктах статті 7 цього Закону.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу
нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її
підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також
фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за
правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань,
з урахуванням норм цього пункту; якщо фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий
збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього
пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами,
встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими
суб'єктами підприємницької діяльності (пп. пп. 9.12.1., 9.12.2. п.
9.12. ст. 9 зазначеного Закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638,
ч. 1 ст. 639 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія особи,
спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи
багатосторонніми (договори); договором є домовленість двох або
більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав та обов'язків; договір є укладеним, якщо сторони в
належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;
договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо
форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарський
договір за загальним правилом викладається у формі єдиного
документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами,
телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до
виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги
до форми та порядку укладення даного виду договорів.
На підставі зазначених положень з посиланням на відповідні
матеріали справи та ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судами
першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено про не
доведення відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваного
податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового
зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9 906
грн. основного платежу та 19 812 грн. штрафних (фінансових)
санкцій, оскільки кошти перераховані позивачем суб'єктам
підприємницької діяльності, які є самостійними платниками
податків, на підставі правочинів між ними та в межах їх
діяльності, що не передбачає утримання вказаного податку.
Зазначених в касаційній скарзі порушень норм матеріального
права при ухваленні оскаржуваних рішень Вищим адміністративним
судом України не встановлено.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх
інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, рішення
прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є
необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
місті Рівне без задоволення, а постанову Господарського суду
Рівненської області від 03.03.2006р. та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. у справі №
12/10 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Усенко Є. А.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.