ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
23 січня 2008 року № К- 31398/06 м. Київ
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді: Бутенка В.І.
суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,- розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження касаційну скаргу УМВС України у Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Вінницькій області про перерахунок розміру пенсії за вислугу років, виплату компенсації за речове майно в розмірі 2837 гривень, грошове забезпечення за посадою начальника відділу контролю дотриманням транспортної дисципліни Інспекції з особового складу відділу роботи з персоналом УМВС України у Вінницькій області за 7 (сім) днів вимушеної перерви в службі з 25 травня по 01 червня 2005 року в розмірі 486,36 гривень,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилається на те, що він, підполковник міліції у відставці, звільнений з органів внутрішніх справ наказом УМВС України у Вінницькій області №78 о/с від 29.08.2005р. з посади старшого інспектора з особливих доручень відділення по роботі з персоналом ВДСО при УМВС України у Вінницькій області згідно до ст.65 п."а" (за віком) "Положення про проходження служби". Вислуга років у календарному обчисленні становить 25 років 1 місяць 13 днів. Пенсійним відділенням УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, яку позивач просить перерахувати з врахуванням премії та надбавки за безперервну службу, а також виплатити йому компенсацію за речове майно в розмірі 2837 гривень, грошове забезпечення за посадою начальника відділу контролю дотриманням транспортної дисципліни Інспекції з особового складу відділу роботи з персоналом УМВС України у Вінницькій області за 7 (сім) днів вимушеної перерви в службі з 25 травня по 01 червня 2005 року в розмірі 486,36 гривень.
Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 24.05.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29.08.2006р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій осіб органів внутрішніх справ. Зобов'язано УМВС України у Вінницькій області провести перерахунок раніше призначеної позивачу пенсію за вислугу з років з урахуванням: премії - 33,3 % грошового забезпечення з 29.08.2005р. та на майбутнє; надбавки за безперервну службу в розмірі 90% грошового забезпечення, передбаченої для військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб Указом Президента України від 05.05.2003р. №389 (389/2003)
"Про надбавки військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб…" з 29.08.2005р. та на майбутнє. Зобов'язано УМВС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну грошову компенсацію за речове майно з 1996 року та по день звільнення 29.08.2005р. В інших позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з УМВС України у Вінницькій області на користь держави судові витрати в розмірі 42,50 гривень та 08,50 гривень судових витрат на користь позивача ОСОБА_1
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, представник УМВС України у Вінницькій області подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені судом першої та апеляційної інстанції рішення, постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2007р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга УМВС України у Вінницької області підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював старшим інспектором з особливих доручень відділення по роботі з персоналом ВДСО при УМВС України у Вінницькій області і звільнений у запас за віком. Пенсійним відділом УМВС України у Вінницькій області йому призначено пенсію.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суди прийшли до висновку, що позивачу призначено пенсію, виходячи від суми грошового забезпечення, в яке були включені оклад за посадою і званням, надбавки за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення, але без врахування премії та без врахування надбавки за безперервну службу, призначеної для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб Указом Президента України від 05.05.2003р. № 389/2003 (389/2003)
. Вважають, що відповідач має право отримати від відповідача грошову компенсацію за речове майно.
Проте з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального та матеріального права. Крім того, при розгляді справи, суди неповно з'ясували обставини справи, внаслідок чого передчасно вирішили спір та прийняли рішення.
При розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанції не врахували вимоги статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб", а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в Постанові №4 від 15.04.2005р. "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
та деяких інших осіб", де в пункті шостому вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди мають враховувати, що відповідно до ч.3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 15.06.2004р. № 1769-IV "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15)
, який набув чинності 01.01.2005р.) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ (2262-12)
, та членам їхніх сімей пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №452 (452-98-п)
, не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Враховуючи вищенаведене, позивач має право на включення в розрахунок пенсійного забезпечення лише тих надбавок і в тому розмірі, які він фактично отримував в період проходження служби.
На думку колегії суддів суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність включення до розміру грошового забезпечення позивача 90% розміру надбавки за безперервну службу, оскільки згідно матеріалів справи надбавку за безперервну службу позивач отримував у розмірі 70% і саме в такому розмірі 70% ця надбавка повинна входити до розрахунку пенсійного забезпечення.
З грошового атестату ОСОБА_1 (а.с.8) вбачається, що в розрахунок пенсійного забезпечення позивача була включена щомісячна премія у розмірі 33%. Суд першої та апеляційної інстанції не дав оцінку зазначеному доказу, не витребував у відповідача належний розрахунок пенсійного забезпечення позивача, що потягло за собою прийняття необґрунтованого рішення про зобов'язання УМВС України у Вінницькій області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років з урахуванням премії 33,3% грошового забезпечення з 29.08.2005р. та на майбутнє.
Щодо задоволення вимоги позивача про виплату компенсації за не отримане формене обмундирування, колегія суддів вважає, що суду необхідно було перевірити доводи відповідача про те, що позивач перед звільненням з органів внутрішніх справ був переведений до ВДСО при УМВС України, яке є окремою юридичною особою, має свій відділ речового забезпечення і після надання ОСОБА_1 речового атестату повинен був закредитувати заборгованість по речовому забезпеченню.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи вимоги ст. 220 КАС України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального та процесуального права. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти, а допущені судами помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, всі судові рішення по справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу УМВС України у Вінницької області - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 24 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2006 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
З оригіналом згідно: Відповідальний секретар В.Ліщинська