ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
відповідача: Струтинської С.В., Горбенка С.А., Сліденка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
на рішення Господарського суду Харківської області від
17.02.2005 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 10.05.2005 р.
у справі № А-41/194-04
за позовом Первомайського державного підприємства "Хімпром"
до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції
Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від
17.02.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 10.05.2005 р., позовні вимоги
задоволені частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Первомайської ОДПI № 0000012602/0 від
14.02.2003 р. на суму 4103174,24 грн. В іншій частині у позові
відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В частині задоволення позову судові рішення мотивовані тим,
що вся заборгованість, яка існувала у позивача станом на
01.01.2000 р., у тому числі і заборгованість у розмірі 4149408,00
грн., яка виникла станом на 15.07.1998 р. та яка була відображена
у повідомленні № 7 від 15.07.1998 р. про перебування всього майна
позивача у податковій заставі, була списана, про що свідчать
рішення податкової інспекції про списання. Таким чином, податкова
застава майна позивача, яка виникла відповідно до Указу Президента
України від 04.03.1998 р. № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
, припинилася у
зв'язку із списанням податкового боргу. Визнаючи правомірним
застосування санкцій у розмірі 46233,96 грн., суди виходили з
того, що право податкової застави виникло у зв'язку з податковим
боргом у такому ж розмірі, що встановлено першою податковою
вимогою від 02.10.2001р.
Лозівська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким
відмовити ДП "Хімпром" у задоволенні позову. Посилається на
порушення судами норм матеріального і процесуального права, а
саме: ст. 8, п. 19.2 ст. 19, п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, Указ Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" від 04.03.1998 р. № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
, ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зазначає, що
податкова застава, яка виникла на підставі вказаного Указу
Президента у зв'язку з існуванням податкового боргу, відображеного
у повідомленні № 7 від 15.07.1998 р., не припинилася. Борг у
розмірі 4102521,47 грн. існував і був розстрочений на підставі
договору про розстрочення № 14 від 12.06.2001 р. та рішення № 14
про розстрочення податкового боргу від 12.06.2001 р. Відповідно,
цей податковий борг має бути включений до розрахунку суми штрафних
санкцій, нарахованих у відповідності до п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Висновок суду про те, що
станом на 01.01.2001 р. не було податкового боргу, який обмежував
господарську діяльністю, зроблений у порушення вимог п.п.6.4.5 п.
6.4 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки вказані норми застосовуються лише у разі,
коли рішення про розстрочення податкового боргу передбачає
скасування податкової застави. Вважає, що для застосування
штрафних санкцій у відповідності до п.п. 17.1.8 п.17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не потрібно враховувати, чи
був податковий борг розстрочений чи списаний та чи існувала сума
податкового боргу на момент застосування штрафних санкцій, яка
зазначена у повідомленні про заставу.
Представники податкової інспекції в судовому засіданні
підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце
касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання
не направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за
наслідками проведеної Лозівською ОДПI тематичної перевірки
позивача щодо дотримання податкового законодавства за операціями
із заставним майном за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2002 р.
складено акт № 4т/26-222/00103341 від 11.02.2003р., яким
зафіксовано порушення вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, яке полягало у розпорядженні заставними
активами без попереднього письмового узгодження з податковим
органом за операціями, які підлягали обов'язковому письмовому
узгодженню.
На підставі акту перевірки Лозівською ОДПI прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000012602/0 від 14.02.2003 р. про
застосування до позивача відповідно до вимог п.п. 17.1.8 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафу у розмірі 4149408 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які
посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що
судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна
правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні
відносини.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням
застосовані податковою інспекцією за операції з активами, які, на
думку податкової інспекції, перебували у податковій заставі, яка
виникла на підставі Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" від 04.03.1998 р. № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
, у зв'язку з існуванням у позивача податкового боргу у
розмірі 4149408,21 грн., відображеного у повідомленні № 7 від
15.07.1998 р.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів
попередніх про відсутність у податкової інспекції фактичних
підстав для застосування до позивача штрафних санкцій,
розрахованих виходячи із суми заборгованості, відображеної у
повідомленні № 7 від 15.07.1998 р., оскільки вся заборгованість,
яка виникла до 31.12.1999 р., у повному обсязі була списана
відповідними рішеннями ДПI у Первомайському районі Харківської
області, правонаступником якої є Лозівська ОДПI, про списання
податкового боргу, а саме: № 7 від 25.05.2001 р., № 15 від
28.05.2001 р., № 1 від 03.08.2001 р., № 16 від 29.10.2001 р.
Зазначені рішення були прийняті на виконання вимог п.п.
18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого списанню з платників податків підлягає
податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом
на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності
цією статтею (ст. 18 набрала чинності 21.02.2001 р.).
За змістом п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
у
податкову заставу передаються активи платника п одатків, що має
податковий борг.
Таким чином, у зв'язку з тим, що податковий борг у розмірі
4149408,21грн., відображений у повідомленні № 7 від 15.07.1998 р.,
був списаний у встановленому законом порядку, позиція податкової
інспекції про те, що на час здійснення позивачем операцій з
активами останні перебували у податковій заставі, яка виникла
15.07.1998 р., є такою, що суперечить встановленим у справі
обставинам.
Доводи податкової інспекції про те, що цей податковий борг
був розстрочений відповідними рішеннями податкової інспекції, що,
виходячи із вимог п.п "ж" п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
№2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, за відсутності умови у такому договорі про
зупинення права податкової застави, не є підставою для зупинення
податкової застави, суд касаційної інстанції відхиляє.
Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій,
договори про розстрочення були укладені на заборгованість у
розмірі 4102521,47 грн., яка виникла з 01.01.2000 р. до 01.01.2001
р., тобто заборгованість, яка не стосувалася податкової застави,
що виникла з 15.07.1998 р. за несплату заборгованості у розмірі
4149408,21грн., із розрахунку якого податкова інспекція виходила
при визначенні штрафних санкцій спірним податковим
повідомленням-рішенням.
Можливість розстрочення податкового боргу передбачена
п.п.18.1.2 п.18.1 ст. 18 вищевказаного Закону, відповідно до якого
податковий борг, який виник у період з 01.01.2001 р. і не
сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за
бажанням платника податку розстрочений на умовах, визначених цим
підпунктом.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши, що
станом на 03.10.2001 р. мала місце податкова застава, яка виникла
у зв'язку з несплатою самостійно визначеного позивачем податкового
зобов'язання із плати за землю у розмірі 46233,96 грн., про що є
податкова вимога № 1/1 від 02.10.2001 р., дійшли правильного
висновку про неправомірність реалізації позивачем активів без
згоди податкового органу, за що, у відповідності до вимог п.п.
17.1.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. №2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків має сплатити
штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу щодо якого
виникло право податкової застави.
За таких обставин, рішення суду про відмову у позові в
частині нарахування штрафу у розмірі 46233,96 грн. є
обгрунтованим.
За таких обставин, суд касаційної інстанції не може
погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у
касаційній скарзі, і вважає за необхідне касаційну скаргу залишити
без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду Харківської області від 17.02.2005 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко