ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"23" жовтня 2007 року Справа № 23/12
к/с № К-24585/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Якимівському районі Запорізької області
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.06.2006 року
у справі № 23/12
за позовом Виробничого кооперативу "Переможець"
до Якимівської міжрайонної державної податкової інспекції
Запорізької області
про спонукання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
Виробничий кооператив "Переможець" (далі - ВК "Переможець")
звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною
заявою до Якимівської міжрайонної державної податкової інспекції
Запорізької області (далі - Якимівська МДПI) про зобов'язання
списати безнадійний податковий борг позивача по прибутковому
податку з виплат орендної плати за користування орендними
земельними паями у розмірі 288 200 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
26.09.2005 року у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи рішення
відсутністю причинного зв'язку між форс-мажорними обставинами на
несплатою податкових зобов'язань.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
01.06.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні
вимоги задовільнено з огляду на те, що податковий борг позивача
виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних
обставин), тому відповідно до Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він підлягає списанню як
безнадійний.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішеннями, Якимівська
МДПI подала касаційну скаргу, в якій просить постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року
скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від
26.09.2005 року залишити без змін. В обгрунтування касаційної
скарги скаржник посилається на порушення апеляційним господарським
судом норм матеріального права.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить судове
рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга частково
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.10.2004 року
ВК "Переможець" подано до Якимівської МДПI заяву про списання
заборгованості по прибутковому прибутку з громадян в розмірі 99,4
тис. грн. та податку з виплат орендної плати за оренду земельних
паїв в розмірі 239,3 тис. грн., яка існувала станом на 09.04.2004
року. В обгрунтування заяви позивач послався на висновки
Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від
15.08.2002 року № 3925/05-4, від 19.09.2002 року № 4542/05-4, від
26.03.2003 року № 2322/05-4, від 14.05.2003 року № 4335/05-4, від
24.07.2003 року № 9284/05-4, від 06.05.2004 року № 1638/05-4.
Якимівською МДПI 17.12.2004 року № 17-00853330 складено
довідку про підтвердження податкової заборгованості позивача по
прибутковому податку станом на 01.12.2003 року у розмірі 451 094
грн. (162 894 грн. - прибутковий податок з виплаченої зарплати;
288 200 грн. - з виплат за оренду паїв).
18.01.2005 року складено довідку № 1-172-00853330, якою
підтверджено податковий борг по податку з доходів фізичних осіб по
орендній платі за оренду у громадян земельних паїв ВК "Переможець"
станом на 01.12.2004 року у розмірі 339 010 грн.
На підставі заяви позивача, з урахуванням зазначених довідок
Якимівською МДПI 21.08.2004 року прийняті рішення № № 86, 86/2,
86/3 про списання безнадійного податкового боргу платника податків
з прибуткового податку з громадян, який виник відповідно станом на
30.04.2003 року у розмірі 82 885,42 грн.; на 13.03.2003 року у
розмірі 8977,29 грн.; 04.07.2003 року у розмірі 69 255,32 грн.
Предметом спору у цій справі було зобов'язання списати
безнадійний податковий борг, який виник станом на 01.12.2003 року
по прибутковому податку з виплат орендної плати за користування
земельними паями у розмірі 288 200 грн.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-III цей
Закон є спеціальним Законом питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом "г" п. п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 цього Закону
передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у
тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також
штрафні санкції, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних
осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних
обставин).
Пунктом 4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу
платників податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 14.03.2001 року № 103 ( z0016-02 ) (z0016-02)
та
зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.01.2002 року за
№16/6304 визначено, що списанню підлягає борг по податку з доходів
фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку
сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку
і сум утриманих з них податку (ф. 1 ДФ або ф. 8 ДР) та виник у
податкового агента внаслідок обставин непереборної сили
(форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного
податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини
настали і до закінчення відповідного податкового періоду
(кварталу).
Таким чином і у Законі, і у Порядку йдеться про борг, який
виник не з вини платника податків, після настання форс-мажорних
обставин і є їх наслідком.
Висновками Торгово-промислової палати України зафіксовані
несприятливі погодні умови, що потягли за собою загибель
сільгоспкультур, і є форс-мажорними обставинами відповідно до п.
18.2 ст. 18 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Однак, суди не надали належної оцінки обставинам
стосовно невідповідності даних по посівах та площах зазначених у
висновках Торгово-промислової палати України та звітах,
направлених позивачем в органи статистики, а відтак не з'ясували
чи була фінансова криза спричинена форс-мажорними обставинами, за
яких позивач був позбавлений можливості отримати доход і погасити
податковий борг.
Твердження скаржника стосовно того, що позивач не є платником
податку з доходів фізичних осіб не відповідає приписам п.п. 1.1
ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно із якими платниками податків є юридичні особи,
їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають
статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус
суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу,
на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або
сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні
санкції.
Оскільки списання податкового боргу є однією з форм його
погашення за наявності визначених законом підстав, встановлений
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів) поширений на всі податки,
передбачені ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, зокрема, на податок з доходів фізичних
осіб (прибутковий податок).
Нарахування і утримування прибуткового податку з громадян за
спірні періоди здійснювалося позивачем, як підприємством, яке
проводило виплати доходів, на підставі довідок форми 8 ДР та 1ДФ,
затверджених Державною податковою адміністрацією України, і є д
окументами, шляхом подання яких до органу податкової служби
відбувається узгодження суми податкового зобов'язання, самостійно
визначеного платником податків.
Таким чином, подаючи до податкового органу довідки про суми
виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб,
позивач самостійно визначав податок з доходів фізичних осіб та
узгоджував податкове зобов'язання зі сплати вказаного податку.
Несплачені позивачем узгоджені суми податкового зобов'язання з
податку доходів фізичних осіб у встановлені законом строки є
податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України
закони України про Державний бюджет України на поточний рік
регулюють бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету
через механізми справляння податків, то їх дія зазначеного закону
поширюється у тому числі і на податкові правовідносини. Однак
судами не надано правової оцінки обставинам справи з врахуванням
приписів вказаних законів.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою для скасування судових
рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи
на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може бути усунено судом
касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення
відповідно до ст. 227 зазначеного Кодексу підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Якимівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
26.09.2005 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.06.2006 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова