ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.
при секретарі Замезі Ю.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального
захисту населення Новомиколаївської районної державної
адміністрації Запорізької області на постанову Новомиколаївського
районного суду Запорізької області від 23 травня 2006 року та
ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Запорізької області від 13 липня 2006 року в справі за позовом
ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення
Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької
області про стягнення одноразової грошової допомоги,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним
адміністративним позовом.
Посилався на те, що відповідач в порушення вимог частини 5
статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
щорічно сплачує йому як учаснику
бойових дій одноразову грошову допомогу у розмірі, що не
співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за
2003-2005 роки утворилася заборгованість в сумі 1898,75 грн., яку
просив стягнути.
Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької
області від 23 травня 2006 року залишеною без змін ухвалою судової
палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області
від 13 липня 2006 року позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що
суди не врахували вимоги Законів України "Про Державний бюджет
України" на відповідні роки, згідно з якими і відбувалася сплата
позивачу як учаснику бойових дій грошової допомоги.
Перевіривши правильність застосування судом норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова
грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є
учасником бойових дій.
У 2003 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5
травня у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році -
250 грн., тобто відповідно до частини 5 статті 12 Закону України
"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
( 3551-12 ) (3551-12)
з врахуванням обмежень, встановлених Законами України
"Про Державний бюджет України" на відповідні роки.
Статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені
раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу
РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а
нормативні акти органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни,
передбачені цим Законом, є недійсними.
Таким чином, обмеження прав позивача щодо розміру одноразової
грошової допомоги є протиправним, а її виплату необхідно
здійснювати у розмірі, визначеному частиною 5 статті 12 Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
без обмежень, встановлених іншими законами.
Законами України встановлювався розмір мінімальної пенсії за
віком, який становив: у 2003 році - 47,30 грн., у 2004 році -
92,50 грн., у 2005 році - 332 грн.
З урахуванням сплачених сум позивачу як учаснику бойових дій
не сплачено грошову допомогу на загальну суму 1898,75 грн., яка
підлягала стягненню з суб'єкта владних повноважень.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та
матеріального права, тому передбачених Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстав для їх зміни чи скасування
не вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту
населення Новомиколаївської районної державної адміністрації
Запорізької області залишити без задоволення, а постанову
Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23
травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2006 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г. Кобилянський В.В.
Юрченко