ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Сіроша М.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гордійчук М.П., Матолича С.В., Леонтович К.Г., при секретарі
Мельник I.М., за участі представника відповідача Тімакіної Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Олександрійської санітарно - епідеміологічної станції на рішення
Господарського суду Кіровоградської області від 20 липня 2005 року
у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у
Кіровоградській області до Олександрійської санітарно -
епідеміологічної станції про стягнення,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20
липня 2005 року було задоволено вимоги Державної інспекції з
контролю за цінами у Кіровоградській області до Олександрійської
санітарно - епідеміологічної станції про стягнення 115 175,61 грн.
фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін, та
відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання нечинним
рішення №57 від 27.09.04р. про застосування фінансових санкцій за
порушення державної дисципліни цін.
В основу зазначеного судового рішення покладено посилання на
приписи статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідеміологічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
та пункту
1.4 Iнструкції про порядок застосування економічних та фінансових
(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами,
затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України
від 03.12.2001 № 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
, мотивовано неправомірним
наданням відповідачем за первісним позовом послуг з проведення
бактеріологічних досліджень при періодичному медичному оглядові
працівників декретованих професій на платній основі, оскільки з
огляду на Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і
надаються за плату, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 15.10.2002 № 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
(далі - Постанова №
1544), та Перелік платних послуг, які можуть надаватися в
державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних
навчальних закладах та науково-дослідних установах, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138
( 1138-96-п ) (1138-96-п)
(далі - Постанова № 1138), Санепідемстанція як орган
санітарно-епідеміологічної служби не може бути суб'єктом надання
названих платних послуг. Крім того, затверджені постановою
Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 "Про затвердження
тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і
надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
(далі -
Постанова № 1351) фіксовані тарифи враховують обов'язкові платежі,
у тому числі й податок на додану вартість, в зв'язку з чим
завищення відповідачем за первісним позовом таких тарифів на суму
цього податку є неправомірним.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції
Кіровоградська санітарно - епідеміологічна станція звернулася з
касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення
Господарського суду Кіровоградської області від 20 липня 2005 року
та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи скаржника
та вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що в ході
проведеної Iнспекцією перевірки дотримання Санепідемстанцією
дисципліни ціноутворення при формуванні цін та тарифів на платні
послуги за 2002-2003 роки та I квартал 2004 року було виявлено :
необгрунтоване завищення затверджених Постановою № 1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифів на відповідні послуги на 20 % шляхом
включення до вартості цих послуг податку на додану вартість,
внаслідок чого відповідачем за первісним позовом було одержано
10651 грн. додаткової виручки;
факт порушення Санепідемстанцією Постанови № 1544
( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
шляхом надання платних послуг з проведення
бактеріологічних досліджень при періодичному медичному оглядові
працівників декретованих професій, тобто послуг, надання яких не
передбачено названим нормативно-правовим актом, на загальну суму
27740,87 грн.;
- виявлене правопорушення зафіксовано в акті перевірки від
13.04.2004 № 489;
- за наслідками зазначеної перевірки Iнспекцією прийнято
рішення від 27.09.2004 № 57 про застосування до відповідача за
первісним позовом економічних санкцій, а саме: вилучення в доход
державного бюджету 38391,87 грн. необгрунтовано одержаної виручки
та 76783,74 грн. штрафу.
Стаття 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
визначає джерела
фінансового та майнового забезпечення державної
санітарно-епідеміологічної служби. Передбачає можливість виконання
робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт
та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя. При цьому вказуються конкретні види робіт та послуг,
які виконуються за плату та надається право Кабінету Міністрів
України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.
Кабінет Міністрів України постановою від 15 жовтня 2002 року
№ 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
затвердив Перелік робіт і послуг у сфері
забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення,
які виконуються і надаються за плату. Вказаний перелік є вичерпним
і, до внесення змін, не містив в собі послуг з проведення
бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді
працівників декретованих професій.
Зміни до Переліку у частині доповнення його зазначеними
послугами внесено постановою Кабінету Міністрів України від 11
травня 2006 року № 662 ( 662-2006-п ) (662-2006-п)
.
Отже, Санепідемстанція як орган санітарно-епідеміологічної
служби не може бути суб'єктом надання платних послуг з проведення
бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді
працівників декретованих професій.
Крім того кошти, отримані від виконання робіт і послуг у
сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя,
повинні бути перераховані закладами санітарно-епідеміологічної
служби до спеціального фонду державного бюджету, з якого
здійснюється фінансування органів, установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби, а не використані на власні
потреби суб'єктом надання послуг.
Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції про
порушення Санепідемстанцією вимог Постанови Кабінету Міністрів
України № 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
шляхом надання платних послуг з
проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному
оглядові працівників декретованих професій.
Однак в частині необгрунтованого завищення затверджених
Постановою № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифів на відповідні послуги на
20 % шляхом включення до вартості цих послуг податку на додану
вартість колегія суддів відзначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи. Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом
встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів
цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін
і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів
України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено,
що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або
змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті
1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон).
Згідно з пунктом 3.1 Закону операції платників податку з
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є
об'єктом оподаткування.
За пунктом 6.1 Закону об'єкти оподаткування, визначені
статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка
згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону передбачено, що база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Частиною 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що
суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст., 220, 221, 228, КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Олександрійської санітарно -
епідеміологічної станції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20
липня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і
оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ М.В.Сірош
Судді /підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ М.П.Гордійчук
/підпис/ К.Г.Леонтович
/підпис/ С.В.Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко