ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"16" жовтня 2007 року Справа № АС-54/164-07 (АС-42/48-06)
к/с № К-25285/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Костенка М.I.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,
розглянувши касаційні скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова, Прокуратури Харківської області
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
20.06.2006 року
та постанову господарського суду Харківської області від
15.03.2006 року
у справі № АС-54/164-07 (АС-42/48-06)
за позовом Приватної торгівельної фірми "Кобра"
до 1) Державної податкової інспекції у Київському районі м.
Харкова
2) Відділення Державного казначейства у Київському районі м.
Харкова
за участю Прокуратури Харківської області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість -
ВСТАНОВИВ:
Приватна торгівельна фірма "Кобра" (далі - ПТФ "Кобра")
звернулася до господарського суду Харківської області із позовом
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
(далі - ДПI у Київському районі м. Харкова), Відділення Державного
казначейства у Київському районі м. Харкова про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі
399 349 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування в розмірі 24
814,44 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від
15.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року позовні
вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПI
у Київському районі м. Харкова та Прокуратура Харківської області
оскаржили їх у касаційному порядку.
В касаційні скарзі ДПI у Київському районі м. Харкова просить
скасувати судові рішення місцевого та апеляційного господарських
судів та відмовити у позові повністю. В обгрунтування касаційної
скарги податковий орган посилається на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а саме приписів Законів
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
"Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Касаційна скарга Прокуратури Харківської області містить
аналогічні вимоги.
Перевіривши правильність застосування судом першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в
установленому законом порядку подано до контролюючого органу
уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану
вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок,
за березень, квітень, травень, червень, вересень, грудень 2004
року, в яких задекларував до відшкодування податок на додану
вартість у розмірі 462 452 грн.
11.05.2005 року ДПI у Київському районі м. Харкова проведено
документальну планову перевірку правильності задекларованих
позивачем сум податку на додану вартість за 2003 - грудень 2004
року.
В ході перевірки встановлено, що позивач є суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності і при здійснені експортних
операцій мав право застосовувати нульову ставку податку на додану
вартість і підтверджено правильність відшкодування податку на
додану вартість у розмірі 399 349 грн., що позивач не заперечував.
При здійсненні перевірки встановленого порядку обліку та
відшкодування податку на додану вартість в картках особових
рахунків платників податків було виявлено завищення суми переплати
позивачем уточнених податкових зобов'язань в зв'язку з відсутністю
за юридичною адресою підприємств-постачальників - Товариства з
обмеженою відповідальністю "Метал-Iнвест" та Товариства з
обмеженою відповідальністю Укрсоюзметал". Перевіркою
взаємовідносин позивача із зазначеними підприємствами податковим
органом встановлено, що контрагенти позивача на час перевірки були
відсутні за юридичною адресою. Однак ПТФ "Кобра" мало відносини з
Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Iнвест" з
05.05.2004 року по 30.07.2004, а з Товариством з обмеженою
відповідальністю "Укрсоюзметал" - з 01.07.2003 року по 30.09.2004
року і за вказані періоди вони подавали податкову звітність.
Виходячи із припису п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), бюджетне
відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з
бюджетом, визначено п. 7.7 ст. 7 Закону.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що у разі
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Посилання скаржників на те, що право на відшкодування з
бюджету податку на додану вартість виникає лише при наявності
надмірної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту
наявності зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні
товару; подана позивачем звітна документація не містить доказів
надмірної сплати податку в бюджет контрагентами позивача по
ланцюгу до виробника не приймається колегією суддів до уваги,
оскільки таке твердження суперечить положенням Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і не є підставою для
позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені
законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі
документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а
законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за
невиконання податкових зобов'язань іншою юридичною особою.
При цьому Вищий адміністративний суд України вважає за
необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
обов'язок щодо
доказування відсутності права на бюджетне відшкодування податку на
додану вартість покладається на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах
повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
на органи державної податкової служби
покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем
віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за
своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і
балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки
достовірності цих документів стосовно правильності визначення
об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст. 10, 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
).
За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є
обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить
відшкодування податку на додану вартість в залежність від
проведення податковими органами перевірок, а призначення
податковим органом перевірки платника податку не може продовжити
визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету
України податку на додану вартість.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що порушень Харківським
апеляційним господарським судом та господарським судом Харківської
області норм матеріального та процесуального права при вирішенні
цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана
вірно, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а
судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова, Прокуратури Харківської області залишити без
задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 20.06.2006 року та постанову господарського суду
Харківської області від 15.03.2006 року -без змін.
Справу № АС-54/164-07 (АС-42/48-06) повернути до
господарського суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Голубєва Г.К.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Карась О.В
(підпис)
Костенко М.I.
(підпис)
Федоров М.О.