У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Костенка М. I.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2006р. у справі № 25/118
за позовом Українського зовнішньоекономічного підприємства
фірми "Укртехнопром"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва
про визнання недійсним рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Коновалова Г. В.,
встановив:
Українським зовнішньоекономічним підприємством фірмою
"Укртехнопром" подано позов про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про
застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування від 16.03.2001р. № 516-23/21541668-2191 в частині
донарахування податку на прибуток в розмірі 32 200 грн. та пені в
розмірі 12 727 грн., а також застосування фінансових санкцій в
розмірі 9 665 грн. 34 коп.
Постановою Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р. у
справі № 25/118 позов задоволено частково; визнано недійсним
рішення № 516-23/21541668-2191 від 16.03.2001р. в частині
донарахування податку на прибуток в розмірі 2 080 грн.,
застосування та стягнення штрафу в сумі 624 грн. та пені на суму
12 727 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції
зазначив, що висновки відповідача в акті перевірки щодо заниження
підприємством валового доходу за I квартал 1998р. на 60 700 грн.,
стосовно завищення валових витрат у зв'язку із сплатою наданих
фізкультурно-оздоровчих послуг за 1998р. та I квартал 1999р. на
загальну суму 14 000 грн. є обгрунтованими та правомірними;
висновки перевірки щодо збільшення валових доходів на суму
комісійної винагороди, визначених відповідачем з авансових
платежів, отриманих позивачем за контрактами № 20РМ4010-239а та №
20РМ4010239b в розмірі 6 939 грн. 82 коп. є необгрунтованими;
висновком судово-бухгалтерської експертизи підтверджена
заборгованість позивача по податку на прибуток в розмірі 670 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2006р. постанову від 28.02.2006р. по даній справі стосовно
визнання недійсним рішення № 516-23/21541668-2191 від 16.03.2001р.
в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 2 080 грн.,
застосування та стягнення штрафу в сумі 624 грн. та пені на суму
12 727 грн. скасовано та прийнято нову постанову; визнано
недійсним рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському
районі м. Києва № 516-23/21541668-2191 від 16.03.2001р. в частині
донарахування податку на прибуток в розмірі 32 200 грн.,
застосування та стягнення фінансових санкцій в сумі 9 660 грн. та
пені на суму 12 727 грн.
При цьому підставами прийняття такого рішення апеляційним
господарським судом вказано те, що вимоги позивача щодо
неправомірності нарахування йому податку на прибуток та
застосування штрафних санкцій згідно постанови в оспорюваній
частині, а також прийняття судом першої інстанції оскаржуваної
постанови про відмову у частині позовних вимог обгрунтовані,
підтверджуються документами у справі та нормами законодавства.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій
просить постанову Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р.
скасувати в частині визнання недійсним рішення №
516-23/21541668-2191 від 16.03.2001р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. в повному
обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 4.1.3. п. 4.1.
ст. 4, пп. пп. 5.3.1., 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, ч. 2 пп. 7.9.3. п.
7.9., пп. 7.10.2. п. 7.10. ст. 7, п. 20.4. ст. 20 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ч. 1 ст.
92, ч. 3 ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач заперечення на касаційну не подав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього
представника відповідача, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського
суду від 13.06.2006р. по даній справі підлягає залишенню без змін
по слідуючим доводам та мотивам.
Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(станом на момент закінчення перевірки)
об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових
витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від
усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за їх межами (п. 4.1. ст. 4
цього Закону).
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності (п. 5.1. ст. 5 вказаного Закону).
Платник податку, який здійснює довірчі операції з коштами або
майном довірителя, відносить до складу своїх валових доходів
кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який
визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого
здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично
отриманого довіреною особою від операцій з розміщення коштів або
майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення
таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної
особи за рахунок виплати такого доходу (абз. 2 пп. 7.9.3. п. 7.9.
ст. 7 зазначеного Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
доказами в адміністративному судочинстві є
будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність
або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення
осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються
судом на підставі, зокрема, показань свідків; належними є докази,
які містять інформацію щодо предмету доказування; кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та
заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень,
дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
Згідно п. п. 1.1., 1.2. Порядку оформлення і реалізації
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними
особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 01.06.1998р. № 266 ( v0266225-98 ) (v0266225-98)
(станом на момент
здійснення перевірки) за результатами документальних перевірок
щодо дотримання податкового та валютного законодавства посадовими
особами органів ДПС, які брали участь у їх проведенні, складається
акт; акт документальної перевірки містить систематизований виклад
виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків
норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання
ним законних вимог посадових осіб податкових органів.
Відповідно до п. 1.3., ч. 1 п. 1.4. цього Порядку з метою
прийняття правильного рішення за результатами документальної
перевірки в акті підлягають розгляду всі істотні обставини
фінансово-господарської діяльності СПД, що стосуються фактів
виявлених порушень; факти порушень податкового та валютного
законодавства повинні бути викладені в акті документальної
перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, що
зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно
підтверджують наявність вказаних фактів.
З вказаного слідує, як вірно зазначено апеляційним
господарським судом, що наявний в матеріалах справи акт № 15 від
06.03.2001р. про результати документальної перевірки дотримання
позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.1995р.
по 01.01.2001р. не може бути підставою для визначення дійсних
валових витрат та доходів позивача, а, отже, не може бути належною
підставою для прийняття відповідачем рішення щодо донарахування
податку на прибуток.
Встановлення судово-бухгалтерською експертизою (висновок №
1982 від 06.12.2005р.) на підставі наданих всіх необхідних
первинних бухгалтерських документів заборгованості позивача по
податку на прибуток станом на 01.01.2001р. в розмірі 670 грн. не
спростовує порушення відповідачем порядку при здійсненні
документальної перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
якщо судове
рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних
повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально
підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або
відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган
місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної
інстанції про задоволення позову стосовно визнання недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва № 516-23/21541668-2191 від 16.03.2001р. в частині
донарахування податку на прибуток в розмірі 32 200 грн.,
застосування та стягнення фінансових санкцій в сумі 9 660 грн. та
пені на суму 12 727 грн. є вірним, постанова прийнята відповідно
чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та
задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у
справі № 25/118 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Костенко М. I.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.