ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 січня 2008 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
 
     Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
 
     Матолича С.В.,
 
     За участю секретаря - Кулеші А.О.
 
     розглянувши у судовому  засіданні  касаційну  скаргу  ВАТ  по
газопостачанню і газифікації  "Полтавагаз"  в  особі  Кобеляцького
управління  з  експлуатації  газового  господарства   на   рішення
господарського суду Полтавської області від 20.09.2005р. у  справі
за позовом Полтавського  обласного  відділення  Фонду  соціального
захисту інвалідів України до ВАТ по газопостачанню  і  газифікації
"Полтавагаз"  в  особі  Кобеляцького  управління  з   експлуатації
газового господарства про стягнення 22 139 грн. 35 коп., -
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
     Позивач  Полтавське  обласне  відділення  Фонду   соціального
захисту інвалідів звернулось з позовом до ВАТ "Полтавагаз" в особі
Кобеляцького управління з експлуатації газового  господарства  про
стягнення 22 139 грн. 35 коп. фінансових санкцій за  не  створення
останнім 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2001р.
 
     Рішенням  господарського   суду   Полтавської   області   від
20.09.2005р.  частково  задоволені  позовні  вимоги   Полтавського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.
 
     Не погоджуючись з вищезазначеним  судовим  рішенням,  ВАТ  по
газопостачанню і газифікації  "Полтавагаз"  в  особі  Кобеляцького
управління  з  експлуатації  газового  господарства  звернулось  з
касаційною скаргою до Вищого  адміністративного  суду  України,  у
якій просить скасувати вищезазначене судове рішення, ухвалити нове
судове рішення, яким відмовити у задоволенні  позову,  посилаючись
на порушення норм матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
     Відповідно до статті 19 Закон України "Про основи  соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
         місцеві Ради  народних
депутатів спільно з підприємствами  /об'єднаннями/,  установами  і
організаціями, громадськими  організаціями  інвалідів,  за  участю
відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній
Республіці  Крим,  областях,  містах  Києві  та  Севастополі,   на
підставі  пропозицій  органів  Міністерства  соціального   захисту
населення України  щорічно  визначають  нормативи  робочих  місць,
призначених для працевлаштування інвалідів.
 
     Нормативи робочих  місць,  призначених  для  працевлаштування
інвалідів, визначаються для всіх підприємств /об'єднань/,  установ
і організацій /незалежно від форм власності та  господарювання/  у
розмірі не менше  чотирьох  відсотків  від  загальної  чисельності
працюючих; якщо працює від  15  до  25  чоловік  -  встановлюється
норматив у кількості одного робочого місця, (статтю змінено згідно
із Законом N 204/94-ВР від 14.10.94 р. ( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
        )
 
     Стаття 20. Підприємства /об'єднання/, установи і  організації
/незалежно  від  власності  та  господарювання/,  на  яких  працює
інвалідів менше, ніж встановлено нормативом,  зобов'язані  щорічно
відраховувати  до  відділень  Фонду  України  соціального  захисту
інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та
Севастополі цільові кошти на створення робочих місць,  призначених
для працевлаштування інвалідів і на  здійснення  заходів  щодо  їх
соціально-трудової та професійної реабілітації
 
     Розмір відрахувань визначається середньою  річною  заробітною
платою на відповідному підприємстві  /об'єднанні/,  в  установі  і
організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
 
     Відрахування коштів до відділень  Фонду  України  соціального
захисту  інвалідів  за  невиконання   статті   19   цього   Закону
підприємства /об'єднання/, установи  і  організації  здійснюють  у
встановленому  порядку,  (статтю  змінено  згідно  із  Законом   N
204/94-ВР від 14.10.94 р. ( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
        ).
 
     Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності  інвалідів  в  Україні"  ( 875-12 ) (875-12)
          для   підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання   встановлюється   норматив   робочих   місць   для
забезпечення  працевлаштування  інвалідів   у   розмірі   чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо  працює  від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
 
     Керівники  підприємств  (об'єднань),  установ  і  організацій
незалежно  від   форми   власності   і   господарювання   у   разі
незабезпечення зазначених  нормативів  несуть  відповідальність  у
встановленому законом порядку.
 
     Згідно  статті  20  Закону  України  "Про  основи  соціальної
захищеності   інвалідів   в   Україні"   ( 875-12 ) (875-12)
           підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності
і господарювання, де  кількість  працюючих  інвалідів  менша,  ніж
установлене нормативом, передбаченим  частиною  першою  статті  19
цього  Закону,  щороку  сплачують  відповідним  відділенням  Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафні санкції,  сума  яких
визначається  у  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на
відповідному підприємстві (з об'єднанні), в установі,  організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
 
     Порушення термінів сплати штрафних  санкцій  тягне  за  собою
нарахування пені із суми недоїмки  за  кожний  день  прострочення,
включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
 
     Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону  за  рахунок  прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх  податків  і
зборів (обов'язкових платежів).
 
     У  разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції  можуть   бути
застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства
(об'єднання), установи  і  організації  в  порядку,  передбаченому
законом...."
 
     Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної  захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
          (з  редакції  Закону  №  2606-111
( 2606-14 ) (2606-14)
         від 05.07.2001 р.)  передбачено,  що  для  підприємств
(об'єднану, установ і організацій незалежно від форми власності  і
господарювання   встановлюється   норматив   робочих   місць   для
забезпечення  працевлаштування  інвалідів   у   розмірі   чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо  працює  від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
 
     Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за
2001  р.,  середньооблікова  чисельність  штатних  працівників  на
підприємстві відповідача в 2001 році  складала  183  особи.  Таким
чином норматив робочих місць  для  працевлаштування  інвалідів  на
підприємстві відповідача у 2001 році згідно проведеного розрахунку
склав 7 робочих місць. Фактично на підприємстві відповідача у 2001
році працювало 2 інваліда, тобто відповідач  не  працевлаштував  5
інвалідів.
 
     Згідно  ст.  20  Закону  України   "Про   основи   соціальної
захищеності  інвалідів"  ( 875-12 ) (875-12)
           підприємства   (об'єднання),
установи  і  організації   незалежно   від   форми   власності   і
господарювання,  де  кількість  працюючих  інвалідів  менша,   ніж
установлено нормативом, передбаченим  частиною  першою  статті  19
цього  Закону,  щороку  сплачують  відповідним  відділенням  Фонду
України соціального захисту інвалідів штрафні санкції,  сума  яких
визначається  у  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на
відповідному підприємстві (в об"єднані), в  установі,  організації
за  кожне  робоче  місце,  не  зайняте  інвалідом.   Виходячи   із
середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2001
році,  .  склала  4427  грн.  87  коп.  відповідач   повинен   був
перерахувати позивачу за 5 робочих місць  не  зайнятих  інвалідами
штрафні санкції за 5 місяців 
( з 01.08.2001 р. по 31.12.2001 р.)
( з 01.08.2001 р. по 31.12.2001 р.) 2001 року в сумі 9224 грн. 73 коп. (в редакції уточнень позовних вимог від 20.09.05 р.)
.
 
     Зазначені кошти до цього часу відповідачем не перераховані.
 
     Положенням  про  робоче  місце   інваліда   і   про   порядок
працевлаштування  інвалідів,  затвердженим   постановою   Кабінету
Міністрів України  від  3  травня  1995  р.  №  314  ( 314-95-п ) (314-95-п)
        ,
визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче  місце  або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в  установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання,  де
створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).
 
     Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,   якщо   воно
відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів
відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією
підприємства    за    участю    представників    МСЕК,     органів
Держнаглядохоронпраці,  громадських   організацій   інвалідів,   і
введено з дію шляхом працевлаштування на ньому  інваліда  (п.  3).
Згідно  п.  5  Положення,  підприємства  розробляють  заходи  щодо
створення  робочих  місць   для   інвалідів,   включають   їх   до
колективного  договору,  інформують  центри  зайнятості,   місцеві
органи населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів
про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
 
     В даному випадку  відповідачем  не  надано  доказів  стосовно
розробки ним заходів щодо створення робочих місць  для  інвалідів,
які  полягають  в   включенні   їх   до   колективного   договору,
інформуванні  центру  зайнятості,  місцевих  органів   соціального
захисту  населення   про   (пристосування)   робочих   місць   для
працевлаштування інвалідів, окрім цього надано доказів, що  робочі
місця  створені  для   працевлаштування   інвалідів   відповідають
встановленим  вимогам  робочих  місць  для  інвалідів  відповідної
нозології, атестовані спеціальною комісією підприємства за  участю
представників   Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій
інвалідів. З  цього  вбачається,  що  відповідачем  не  вжито  всі
передбачені   чинним   законодавством   заходи   по   забезпеченню
працевлаштування інвалідів.
 
     Як  вбачається  з  листа   Кобеляцької   районної   державної
адміністрації від 16.06.05 р. № 02-15/6027 та  листа  Кобеляцького
районного центру зайнятості від 07.04.04р. №395 відповідач в  2001
р. не надавав інформації стосовно наявності вільних робочих місць,
створених для працевлаштування інвалідів.
 
     Працевлаштування  інвалідів   може   здійснюватися   органами
працевлаштування інвалідів за наявності отриманої від підприємства
інформації про вільні робочі місця та  вакантні  посади,  на  яких
може використовуватися праця інвалідів.
 
     Згідно з частиною першою статті  18  Закону  працевлаштування
інвалідів здійснюється  центральним  органом  виконавчої  влади  з
питань  праці   та   соціальної   політики,   органами   місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
 
     Обов"язок  підприємства  зі  створення  робочих   місць   для
інвалідів не супроводжується  його  обов"язком  займатися  пошуком
інвалідів для працевлаштування.
 
     Підприємства мають інформувати державну службу зайнятості про
вільні  робочі  місця  та  вакантні  посади,  як  правило,  шляхом
надсилання звіту за формою  №  3-ПН.  Відповідно  до  пункту  2.1.
Iнструкції щодо заповнення  державної  статистичної  звітності  за
формою № 3-ПН звіт подається  підприємствами  незалежно  від  форм
власності і господарювання місцевому центру  зайнятості  28  числа
щомісячно.
 
     Як встановлено судом,  відповідач  не  надав  інформацію  про
інформування  державної  служби  зайнятості  та  місцевих  органів
соціального захисту населення про вільні робочі місця та  вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
 
     Таким   чином,   суд   дійшов   правильного   висновку    про
обгрунтованість позовних вимог.
 
     Відповідно до ст. 224 Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо  визнає,
що  суд  апеляційної   інстанцій   не   допустив   порушень   норм
матеріального  і  процесуального  права  при  ухваленні   судового
рішення чи вчиненні процесуальних дій.
 
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
 
     У Х В А Л И Л А :
 
     Касаційну скаргу  ПП  ВАТ  по  газопостачанню  і  газифікації
"Полтавагаз"  в  особі  Кобеляцького  управління  з   експлуатації
газового  господарства  залишити  без   задоволення,   а   рішення
господарського суду Полтавської області  від  20.09.2005р.  -  без
змін.
 
     Ухвала набирає чинності з моменту проголошення  і  оскарженню
не підлягає.
 
     Судді :