ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
начальника Бюро технічної інвентаризації м. Шахтарська, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною
скаргою, в якій просила визнати неправомірною відмову начальника
БТI м. Шахтарська зареєструвати за нею будинок АДРЕСА_1 в м.
Шахтарську, який належить їй згідно договору дарування.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 19 січня 2005 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 березня
2005 року рішення місцевого суду скасовано, скаргу ОСОБА_1
залишено без розгляду в зв'язку з наявністю у справі спору про
право.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати це судове рішення та
ухвалити нове рішення про задоволення вимог її скарги. В скарзі
вона посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального
і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду та залишаючи скаргу ОСОБА_1
без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що у справі наявний
спір між заявницею і суб'єктом оскарження про право на житлове
приміщення, який, на думку суду, повинен був вирішуватись в
порядку позовного провадження.
Однак такий висновок не грунтується на вимогах закону і
суперечить матеріалам справи.
Відповідно до ст.ст. 248-1, 248-2 ЦПК України (в редакції
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), громадянин має право звернутися до суду
(військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо
вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної
влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової
особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
До суб'єктів, рішення, дії або бездіяльність яких може бути
оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники
підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування
і форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а
також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі,
адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі
обов'язки за спеціальними повноваженнями.
При цьому до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають
оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або
бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що:
порушено або порушуються її права, свободи чи законні
інтереси;
створено або створюються перепони для реалізації нею своїх
прав, свобод чи законних інтересів або що вжиті заходи щодо
реалізації її прав є недостатніми;
покладено на неї обов'язки, не передбачені законом або
передбачені законом, але без урахування конкретних обставин, за
яких ці обов'язки повинні покладатися, або що вони покладені не
уповноваженими на це особою чи органом;
її притягнено до відповідальності, яку не передбачено
законом, або до неї застосовано стягнення за відсутності
передбачених законом підстав, або неправомочною службовою особою
чи органом.
Посадові, службові особи чи органи, зазначені в частині
четвертій статті 248-1 цього Кодексу, несуть відповідальність за
невиконання лише тих обов'язків, які було на них покладено
законами або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 03 грудня 1997 року N 13 "Про практику
розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність
органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської
діяльності, які порушують права та свободи громадян"
( v0013700-97 ) (v0013700-97)
, суд, встановивши при розгляді скарги наявність
спору про право, який розглядається в порядку позовного
провадження, залишає скаргу без розгляду, у зв'язку з чим
провадження у справі закінчується.
Суди мають виходити з того, що при розгляді справ за
правилами гл. 31-А ЦПК вирішуються питання не про захист
суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та
інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про
поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, законами та іншими нормативно-правовими
актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними
управлінських функцій.
Однак зі справи видно, що ОСОБА_1 не ставилось питання про
визнання чи встановлення її права власності на будинок АДРЕСА_1 в
м. Шахтарську, інші особи, які б пред'являли свої вимоги на цей
житловий будинок, у справі у часті не приймають.
Предметом даного спору є встановлення відповідності вимогам
закону дій суб'єкта оскарження, що полягали у відмові
зареєструвати за ОСОБА_1 вказаний будинок та які вчинені ним на
виконання своїх службових обов'язків.
За таких підстав у апеляційного суду не було безспірних
підстав для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду, а тому ним
прийнято рішення, що не грунтується на вимогах закону.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним
судом були допущені порушення норм процесуального права, які
призвели до ухвалення ним незаконного рішення.
За таких обставин, згідно вимог ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, а
справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження
розгляду.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 березня
2005 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної
інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :