ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та
соціального захисту населення Будьонівської районної ради м.
Донецька про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним
позовом.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він є евакуйованим
із зони відчуження у 1986 році другої категорії і перебуває на
обліку в управлінні праці та соціального захисту населення
Будьонівської районної ради м. Донецька (далі УПСЗН Будьонівської
районної ради м. Донецька).
У відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII
( 796-12 ) (796-12)
(далі - Закон України N 796-XII ( 796-12 ) (796-12)
) він має
право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі
трьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач за період
2002-2005 років сплачував йому 15 гривень 70 копійок щорічно,
тобто недоплатив 2688,20 грн.
Вважав, що цими своїми діями УПСЗН Будьонівської районної
ради м. Донецька порушує його права, встановлені законом, в
зв'язку з чим просив визнати їх неправомірними та стягнути на його
користь з відповідача 2688,20 грн. недоплаченої допомоги.
Постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 23
січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 05 червня 2006 року, позов ОСОБА_1.
задоволено частково. Визнано дії УПСЗН Будьонівської районної ради
м. Донецька в частині нарахування щорічної допомоги на
оздоровлення за 2005 рік неправомірними та стягнуто з відповідача
на користь ОСОБА_1. 59,30 грн.
В касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення
судами норм матеріального і процесуального права, ставить питання
про скасування вказаних судових рішень та постановлення нового про
задоволення його позовних вимог повністю.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог
ОСОБА_1., суд як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з
того, що УПСЗН Будьонівської районної ради м. Донецька при
нарахуванні позивачу щорічних виплат за 2002 - 2005 р.р. діяло
відповідно до положень Закону України № 796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
та
Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
(далі - Постанова КМУ № 836),
згідно з якими ОСОБА_1. підлягала виплаті щорічна допомога на
оздоровлення за ці роки як евакуйованому із зони відчуження у 1986
році другої категорії у розмірі 15,70 грн. (встановленому
зазначеною Постановою КМУ ще у 1996 році).
Однак, зазначені висновки судів не відповідають вимогам
закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1. є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році другої
категорії.
Згідно довідки УПСЗН Будьонівської районної ради м. Донецька
від 16.09.2005 року позивачу було виплачено компенсацію на
оздоровлення :
16 квітня 2003 року 15,70 грн. за 2002 рік;
03 грудня 2004 року - 15,70 грн. за 2003 рік;
07 лютого 2005 року - 15,70 грн. за 2004 рік;
18 травня 2005 року - 15,70 грн. за 2005 рік.
Відповідно до абзацу сьомого частини четвертої статті 48
Закону України № 796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
, евакуйованим із зони
відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується щорічна
допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних
плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається
на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону України №
796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
).
Відповідно до ст. 3 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і
безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною
за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод
людини є головним обов'язком держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
від 26.07.1996 року, якою керувались суди попередніх інстанцій,
задовольняючи частково позов ОСОБА_1., встановлено конкретні
розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
. Цим законом
встановлено розмір таких виплат як кратну відносно до розміру
мінімальної заробітної плати величину на час виплати.
Як вбачається зі змісту Законів України(№ 2896-III від
13.12.2001р. ( 2896-14 ) (2896-14)
, № 1328-IV від 25.11.2003 р. ( 1328-15 ) (1328-15)
та № 372- IV від 26.12.2002 р. ( 372-15 ) (372-15)
із змінами, внесеними
Законом України № 849- IV від 22.05.2003р. ( 849-15 ) (849-15)
, N 2285-IV
від 23 грудня 2004 року, із змінами, внесеними Законом України від
25 березня 2005 року N 2505-IV ( 2505-15 ) (2505-15)
), що приймались у
період 2001-2005 років стосовно розмірів заробітної плати за
вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо
застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими
нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
З моменту прийняття постанови № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
від
26.07.1996 року встановлені нею розміри виплат залишались
незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово
змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Однак, Законом України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
визначено вказані виплати в кратному розмірі від
мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62
та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення
порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова
Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року
( 987-2000-п ) (987-2000-п)
"Про затвердження "Порядку використання коштів
Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", та
підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим
Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання
мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення
їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Iншими Законами в період з 2001 року по 2005 рік Кабінету
Міністрів України також не надавалось право на зменшення
гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати
застосування норм, в яких для розрахунків застосовується
мінімальна заробітна плата, виходячи з реальних можливостей
видаткової частини Державного бюджету на 2002 рік та до 1 березня
2003 року внести пропозиції до Верховної Ради про внесення змін до
законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується
мінімальна заробітна плата, але ніяких рішень з цих питань в 2002
році та наступному роках Кабінет Міністрів не приймав, Законами
України "Про Держаний бюджет на 2004 рік" та "Про Держаний бюджет
на 2005 рік" взагалі ніяких обмежень щодо застосування мінімальної
заробітної плати не встановлювалось.
Слід зазначити, що згідно із ст.8 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
при вирішенні справи керується принципом верховенства права,
відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються
найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість,
діяльності держави.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів
України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали,
то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,
застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
та стаття 1 Закону № 372-IV ( 372-15 ) (372-15)
, а не Постанова КМУ № 836
( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону №
796-ХII ( 796-12 ) (796-12)
, УПСЗН Будьонівської районної ради м. Донецька
повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за
зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати
на момент виникнення права на виплату.
Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні
обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального
права, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з
постановленням нового рішення.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1. суми 62, 80 грн. та розмірів
мінімальної заробітної плати, встановленої на моменти виплати
(квітень 2003 року - 185 грн., грудень 2004 року - 237 грн., лютий
2005 року - 262 грн. та травень 2005 року - 290 грн.), на користь
позивача за період 2002 - 2005 років підлягає стягненню 2859
гривень 20 копійок (185 х 3 + 237 х 3 + 262 х 3 + 290 х 3 - 62,
80).
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від 23
січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
05 червня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення
Будьонівської районної ради м. Донецька на користь ОСОБА_1 2859
гривень 20 копійок щорічної допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :