ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     10 жовтня 2007 року К-12147/06
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     головуючого Фадєєвої Н.М.,
 
     суддів: Васильченко Н.В.,
 
     Гордійчук М.П.,
 
     Матолича С.В.,
 
     Чалого С.Я.,
 
     при секретарі - Кулеша А.О.
 
     сторони:
 
     представники сторін у судове засідання не з"явились, про  час
і місце розгляду справи повідомлені належним чином;
 
     розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на
постанову  Луганського  апеляційного  господарського  суду  від  5
вересня 2005  року  у  справі  за  позовом  приватного  підприємця
ОСОБА_1 до Теплогірської міської  ради  та  ДП  "Маяк"  за  участі
третьої особи, яка заявляє  самостійні  вимоги  на  предмет  спору
приватного підприємця ОСОБА_2 та третьої  особи,  яка  не  заявляє
самостійних вимог на предмет спору малого приватного  підприємства
"РА" про  визнання  неправомірним  рішення  про  відмову  виділити
земельну ділянку,-
 
                            встановила
 
     У березні 2005 року приватний підприємець  ОСОБА_1  (далі  по
тексту - позивач, ПП ОСОБА_1) звернулась  до  господарського  суду
Луганської області з позовом до Теплогірської міської  ради  (далі
по  тексту  -  відповідач№1)  та  ДП  "Маяк"  (далі  по  тексту  -
відповідач№2) за участі  третьої  особи,  яка  заявляє  самостійні
вимоги на предмет спору приватного підприємця ОСОБА_2  та  третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на  предмет  спору  малого
приватного підприємства "РА" про  визнання  неправомірним  рішення
від 22 червня 2004 року про відмову виділити земельну ділянку  (із
врахуванням доповнення позовних вимог).
 
     Рішенням господарського суду Луганської області від 30 травня
2005року позов ПП ОСОБА_1 задоволено,  визнано  недійсним  рішення
відповідача №11/13 від 3 вересня  2003року  в  частині  надання  в
оренду земельної ділянки площею 237 кв.  м.,  а  також  задоволено
позов приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення
відповідача № 11/13  від  23.09.03  в  частині  надання  в  оренду
земельної ділянки площею 157 кв. м, з  відповідача  стягнуто  суму
судових витрат.
 
     Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 5
вересня 2005 року рішення господарського суду  Луганської  області
від 30  травня  2005року  змінено,  позов  ПП  ОСОБА_1  задоволено
частково, визнано недійсним  рішення  Теплогірської  міської  Ради
№11/13  від  23  вересня  2003року  в  частині  надання  в  оренду
земельної ділянки площею 74,5 кв. м., на якій розташований  об'єкт
нерухомості - павільйон №4; за адресою АДРЕСА_1, позов  приватного
підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, визнати недійсним  рішення
Теплогірської міської  Ради  №11/13  від  23  вересня  2003року  в
частині надання в оренду земельної ділянки площею 82,5 кв. м.,  на
якій розташований об'єкт нерухомості - магазин за адресою АДРЕСА_2
 
     Не  погоджуючись  з  ухваленим  апеляційним   судом   судовим
рішенням, ПП ОСОБА_1  звернулась  з  касаційною  скаргою,  в  якій
стверджує,  що  предметом  розгляду  даної  справи  було  визнання
частково недійсним  рішення  №11/13  одинадцятої  сесії  24  -  го
скликання Теплогірської міської ради від 23вересня 2003 року,  яке
не має значення до розміру наданої площі і не є предметом спору.
 
     Обговоривши доводи касаційної  скарги,  перевіривши  юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова  колегія
Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
 
     Статтею 220  Кодексу  адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачено, що  суд  касаційної  інстанції  перевіряє
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанцій
норм  матеріального  та  процесуального  права,  правової   оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати  та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого
доказу.
 
     Судами першої та апеляційної інстанції  встановлені  наступні
фактичні обставини справи.
 
     СПД ОСОБА_1  набула  право  власності  на  павільйон  №4,  що
розташований за адресою АДРЕСА_1 як спадщину.
 
     Згідно рішення Стаханівського міського  суду  від  14  квітня
2004року  право  власності  на  вказаний  павільйон   визнано   за
позивачем та зареєстровано 17  травня  2004року.  Площа  забудови,
згідно даних технічного паспорту БТI - 74,5 кв. м.
 
     Судами  першої  та  апеляційної  інстанції  встановлено,   що
позивач протягом 2003  -  2004  років  неодноразово  звертався  до
Теплогірської  міської  ради  з  заявами  про   оформлення   права
землекористування.
 
     Попередніми  судовим  інстанціями  встановлено,  що   ОСОБА_2
набула права власності на павільйон, що  розташований  за  адресою
АДРЕСА_3  за  договором  дарування   від   23   грудня   1999року,
зареєструвавши право власності в БТI  19  січня  2000року.  Згідно
витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно  загальна  площа
забудови - 82,5 кв. м.
 
     ПП ОСОБА_2 зверталась до органу  місцевого  самоврядування  з
заявами про оформлення права землекористування.
 
     Як вбачається з матеріалів справи, торгівельні павільйони, що
належать СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є нерухомим майном, оскільки вони
зареєстровані в БТI, що  підтверджено  витягами  з  реєстру  права
власності на нерухоме майно.
 
     Судами встановлено, що  на  час  прийняття  спірного  рішення
нерухоме майно - торгівельні павільйони знаходилися  на  території
ринку м. Теплогірська, а Теплогірська міська Рада, одержавши заяви
позивача та третьої особи про оформлення права  землекористування,
надала земельну ділянку у користування ДП "Маяк".
 
     Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на  вказаній
земельній ділянці знаходилося нерухоме майно, що  не  належало  ДП
"Маяк".
 
     Враховуючи,  що  судами  першої  та   апеляційної   інстанції
встановлені фактичні обставини справи, які  свідчать  про  те,  що
Теплогірською  міською  радою  прийнято   рішення   про   передачу
земельної  ділянки,  на  якій   знаходяться   торгові   павільйони
(нерухоме майно)  позивача  та  третьої  особи  (які  неодноразово
звертались з заявами про виділення ним земельної  ділянки),  а,  в
силу положень статті 220 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд  касаційної
інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та  визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому  рішенні,
та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого  доказу,
судова колегія Вищого адміністративного суду України  погоджується
з  висновками  попердніх  судових   інстанцій   про   необхідність
часткового визнання недійсним рішення Теплогірської  міської  ради
№11/13 від 23 вересня 2003 року.
 
     Судова  колегія   Вищого   адміністративного   суду   України
погоджується з висновком суду апеляційної  інстанції  про  те,  що
рішення Теплогірської міської Ради від 23.09.2003 року  №1/13  має
бути визнано недійсним частково, а саме у частині площі  74,5  кв.
м., що знаходиться під нерухомим майном СПД ОСОБА_1 та  у  частині
площі 82,5 кв. м., що знаходиться під нерухомим майном СПД ОСОБА_2
 
     Доводи,   наведені   ПП   ОСОБА_1   в    касаційній    скарзі
спростовуються матеріалами справи.
 
     Так, як вірно встановив суд  апеляційної  інстанції,  саме  у
вказаній частині порушено  права  позивача  та  третьої  особи  на
отримання в користування земельної  ділянки,  що  знаходиться  під
об'єктом нерухомості, яка належить їм на праві власності, а тому в
решті  площі  вимоги  позивача  та  третьої  особи,   що   заявляє
самостійні вимоги на предмет спору має бути відмовлено.
 
     Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку  про  те,  що  апеляційний  суд
повно з'ясував  обставини  справи  і  дав  їм  правильну  юридичну
оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм  матеріального
чи процесуального права, які потягли  б  за  собою  скасування  чи
зміну прийнятого судом апеляційної  інстанції  у  справі  судового
рішення, судовою колегією не встановлено.
 
     Керуючись  ст.ст.  220,  221,  223,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія  суддів
Вищого адміністративного суду України
 
     УХВАЛИЛА:
 
     Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1  залишити  без
задоволення.
 
     Постанову Луганського апеляційного господарського суду від  5
вересня 2005 року залишити без змін.
 
     Ухвала набирає законної сили  з  моменту  її  проголошення  і
оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий
 
     судді:
 
     ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8
 
     __. .2007 № К-12147/06
 
 
 
     ПП ОСОБА_1 АДРЕСА_4
 
 
 
     Тепло  гірська  міська  рада    94091   Луганська   обл.   м.
Теплогірськ вул. Дюка Нова, 3
 
 
 
     ДП   "Маяк"   94091   Луганська    обл.    м.    Теплогірськ,
вул.Єнісейська, 1
 
 
 
     ПП ОСОБА_2 АДРЕСА_5
 
 
 
     МПП    "РА"    94091     Луганська     обл.     м.Теплогірськ
вул..Фізкультурна, 6/2
 
 
 
     Направляється  копія  ухвали  Вищого  адміністративного  суду
України від 10 жовтня 2007  року  з  приводу  розгляду  касаційної
скарги приватного  підприємця  ОСОБА_1  на  постанову  Луганського
апеляційного господарського суду від 5 вересня 2005 року у  справі
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Теплогірської  міської
ради та ДП "Маяк" за участі третьої особи, яка заявляє  самостійні
вимоги на предмет спору приватного підприємця ОСОБА_2  та  третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на  предмет  спору  малого
приватного підприємства "РА" про  визнання  неправомірним  рішення
про відмову виділити земельну ділянку, до відома.
 
     Додаток: копія ухвали.
 
     Суддя
 
     Вищого адміністративного суду Матолич С.В.
 
     України