ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Матолича С.В., Харченка В.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалорукав" на постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі №18/317 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалорукав" про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2006 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалорукав", в якому просило стягнути з відповідача 13141,07грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році та 373,49грн. нарахованої пені.
Постановою господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року, залишеною без змін та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалорукав" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Відповідно до вказаного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складає 112 осіб, таким чином загальна кількість інвалідів у відповідності з чотирьохвідсотковим нормативом має складати 4 особи.
Разом з тим, у 2005 році на підприємстві працював один інвалід.
Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача становить 4380,36грн.
Згідно ч.1 та ч.2 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. №314 ( 314-95-п ) (314-95-п) ) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути:
звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;
спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.
Згідно ч.3 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Частиною 4 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" передбачено, що місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.
Згідно ч.5 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Частиною 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" передбачено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач подавав звіти за формою № 3-ПН лише за листопад та грудень 2005 року, в яких зазначено потреба в працівниках інвалідах. Однак докази щодо інформування центр зайнятості про потребу в працівниках інвалідах на протязі всього 2005 року в матеріалах справи відсутні.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що оскільки інформацію про наявність вільних вакантних місць було подано відповідачем лише наприкінці 2005 року органи працевлаштування не мали можливості направляти інвалідів для працевлаштування протягом року, а тому законним та обгрунтованим є накладення на відповідача штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалорукав" - відхилити.
Постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: