ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     3 жовтня 2007 р. м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
 
     суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,  Чалого  С.Я.,  Шкляр
Л.Т.,
 
     при секретарі: Мельник I.М.
 
     з    участю    представників:     Приватного     підприємства
"Виробничо-комерційна    фірма    "Піаніт"    -    Клешня    О.В.,
Дніпропетровської  митниці  Державної  митної  служби  України   -
Онасенко О.В.
 
     розглянувши в приміщенні суду в судовому засіданні справу  за
касаційними        скаргами        Приватного         підприємства
"Виробничо-комерційної  фірми   "Піаніт",   заступника   прокурора
Дніпропетровської  області  на   постанову   господарського   суду
Дніпропетровської області від 27 березня 2006  року  та  постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  31  липня
2006  року  по   справі   за   позовом   Приватного   підприємства
"Виробничо-комерційної   фірми   "Піаніт"   до   Дніпропетровської
митниці,   Управління   Державного    казначейства    України    в
Дніпропетровській  області   про   визнання   протиправними   дій,
скасування рішень та повернення 59 954,52 грн., -
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
     У     грудні     2005     року     Приватне      підприємство
"Виробничо-комерційна фірма "Піаніт звернулося  до  господарського
суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Управління Державного
казначейства України  в  Дніпропетровській  області  про  визнання
протиправними дій  у  визначенні  та  збільшенні  митної  вартості
товару в рішеннях щодо митної оцінки товару до ВДМ по формі IМ  40
№№ 110000003/414590-11000003/414603 та видачі талонів  відмови  №№
703/414590,  694/414591,   702/414592,   699/414593,   693,414594,
697/414595,  698/414596,   701/414597,   695/414598,   700/414599,
696/414600, 692/414601, 691/414602,704/414603 від 29.11.2005 року,
що призвели до заподіяння майнової шкоди  у  зв'язку  з  надмірною
сплатою ПДВ в  сумі  59  954,52  грн..  Визнати  протиправними  та
скасувати  вищенаведені  рішення  Дніпропетровської  митниці  щодо
оцінки митного товару та талонів відмови та стягнути з  Управління
Державного казначейства України  в  Дніпропетровській  області  59
954,52 грн. заподіяної шкоди.
 
     Постановою господарського суду Дніпропетровської області  від
27 березня 2006 року заявлений позов задоволений.
 
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду від 31 липня 2006 року постанова господарського суду змінена,
резолютивна частина якої викладена в наступній редакції:
 
     Скасувати Рішення від 22.11.2005 р. щодо митної оцінки товару
ВДМ по формі IМ 40 №№  110000003/414590-11000003/414603  і  талони
відмови у митному оформленні  товару  №№703/414590-703/414603  від
29.11.2005 р.,  які  були  прийняті  та  видані  Дніпропетровською
митницею, в решті позову та  в  позові  до  Управління  Державного
казначейства України в Дніпропетровській області відмовити.
 
     Не  погоджуючись  з  постановою  суду  апеляційної  інстанції
Приватне   підприємство   "Виробничо-комерційна   фірма   "Піаніт"
звернулося  з  касаційною  скаргою,  в  якій   просить   скасувати
постанову апеляційного суду з посиланням на порушення  апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права  та  залишити  без
змін постанову суду першої інстанції.
 
     Заступник прокурора  Дніпропетровської  області  звернувся  з
касаційною  скаргою,  в  якій  просить  змінити   постанову   суду
апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального права
та ухвалити  нове  рішення,  яким  в  задоволенні  позовних  вимог
відмовити.
 
     Перевіривши юридичну оцінку обставин  справи  та  повноту  їх
встановлення,  проаналізувавши  правильність  застосування  судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  Вищого
адміністративного  суду  України  вважає,  що   касаційні   скарги
підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
 
     При прийнятті  судових  рішень  суди  першої  та  апеляційної
інстанції посилалися на ті обставини, що позивач  при  переміщенні
через митний кордон зазначив митну вартість товару виходячи з ціни
угоди та додатку до контракту та  виставлених  рахунків  -  фактур
постачальника. При цьому  суди  посилалися  на  ті  обставини,  що
позивачем не здійснювалися  інші  витрати  окрім  оплати  вартості
товару, оскільки поставка товару проходила у відповідності  та  на
умовах  DAF  кордон  Росія-Україна  у  відповідності   з   умовами
IНКОТЕРМС -2000.
 
     Так, згідно  матеріалів  справи  позивач  за  контрактом  від
21.06.2005 р.  із  російським  постачальником  уклав  договір  про
поставку рибопродуктів згідно з доповненнями від 08.11.2005 р.  За
контрактом товар поставлявся за умовами DAF кордон Росія-Україна у
відповідності з умовами IНКОТЕРМС -2000, які передбачають поставку
товару до кордону Росія-Україна і  при  митному  оформлені  товару
його митну вартість позивач визначав за ціною угоди. Відповідач не
погодився з митною оцінкою товару, вважаючи її  заниженою  прийняв
спірні рішення та на підставі ст.268  МК  України  визначив  митну
вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів.
 
     Задовольняючи позовні вимоги суди посилалися на ті  підстави,
що позивач надав документи щодо сплати за товар відповідно  угоди,
тому  у  відповідача  відсутні  підстави  щодо  збільшення  митної
вартості товару.
 
     Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді  позовних
вимог  не  з'ясовані  обставини  справи,  що  мають  значення  для
правильного  вирішення  справи  та  не   дають   можливості   суду
касаційної інстанції визначитися в  правильності  правової  оцінки
обставин у справі, що являється  грубим  порушенням  ст.ст.159,195
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Посилання судів, що поставка товару проходила у відповідності
та на умовах DAF кордон Росія-Україна у  відповідності  з  умовами
IНКОТЕРМС -2000 і витрати позивач, окрім сплати вартості товару за
угодою, не поніс,  а  тому  відсутні  підстави  збільшення  митної
вартості товару, безпідставні. Так, з умовами DAF IНКОТЕРМС -2000,
поставка здійснюється до кордону, вказаного в умовах  договору,  в
даному випадку  до  митного  кордону  України.  Судами  першої  та
апеляційної інстанції не встановлено, хто  несе  витрати  понесені
покупцем 
( транспортування, митне оформлення т.і)
, як передбачено ст.267 МК України, оскільки в контракті відсутні дані щодо понесення наведених витрат. Відповідно до ст.265 МК України митний орган здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів судами не перевірені доводи відповідача щодо заниженої митної вартості товару виходячи з поставок ідентичного товару, у справі відсутні такі дані, хоча відповідач посилається на Протокол про співпрацю між Держмитслужбою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну, згідно якого учасники вказаного ринку зобов'язані щомісячно не пізніше 30 числа подавати достовірну інформацію щодо вартості рибопродуктів, яку як стверджує відповідач і використав при оформленні митної вартості поставлених рибопродуктів. Відсутні у справі і митні декларації російського поставщика, оскільки митні органи при митному оформленні товару виходять із коду вказаного поставщиком країни відправника. Судами не надана оцінка тим обставинам, що позивач самостійно оформив та підписав декларації митної вартості спірного товару, виходячи із митної оцінки, встановленої митними органами.
 
     При  встановленні   наведених   фактів   судами   першої   та
апеляційної інстанції порушені  норми  процесуального  права,  які
призвели до необгрунтованого прийняття судових рішень і не  можуть
бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
 
     Відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         підставами  для
скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій  з
направленням справи на новий  судовий  розгляд  є  порушення  норм
матеріального   чи   процесуального   права,   які   призвели   до
неправильного вирішення справи і  не  можуть  бути  усунені  судом
касаційної інстанції.
 
     За таких обставин доводи  касаційної  скарги  висновки  судів
першої та апеляційної інстанції спростовують, а  касаційні  скарги
підлягають частковому  задоволенню  із  скасуванням  рішень  судів
першої і апеляційної інстанції та  направленням  справи  на  новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
 
     Керуючись        ст.ст.220,221,223,227,230,231        Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
          колегія  суддів
Вищого адміністративного суду України,-
 
                        У Х В А Л И Л А :
 
     Касаційні        скарги        Приватного        підприємства
"Виробничо-комерційної  фірми   "Піаніт",   заступника   прокурора
Дніпропетровської області задовольнити частково.
 
     Постанову господарського суду Дніпропетровської  області  від
27 березня 2006 року та постанову Дніпропетровського  апеляційного
господарського суду від  31  липня  2006  року  скасувати,  справу
направити на новий судовий розгляд  до  суду  першої  інстанції  в
іншому складі.
 
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення  та
оскарженню не підлягає.
 
 
 
     Судді: