ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Ликовій В.Б.
за участю представників:
позивача: не явка
відповідача: Семілєтова Ю.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Укргазекспорт" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року
у справі № 32/882-11/207
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укргазекспорт"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Укргазекспорт" (далі - ТОВ "Укргазекспорт") звернулося до
Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПI у
Шевченківському районі м. Києва) про (з урахуванням заяви про
уточнення позовних вимог) визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 29.09.2003р. № 0000262610/0 та від
29.09.2003р. № 0000252610/0.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при
розрахунках ТОВ "Укргазекспорт" з ТОВ "Срібний вік" за
газоперекачуючі агрегати ощадні сертифікати на пред'явника
виконували функцію розрахункових документів в оплату за
поставлений товар. За таких обставин визначення податковим органом
вказаних операцій як бартерних та нарахування податку на додану
вартість і застосування фінансових санкцій є не обгрунтованим.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від
20.10.2005р. по справі позов задоволено повністю. Визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.09.2003р. №
0000252610/0 та № 0000262610.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
31.01.2006р. апеляційну скаргу ДПI у Шевченківському районі м.
Києва задоволено, постанову Господарського суду м. Києва від
20.10.2005р. у даній справі скасовано повністю, прийнято нову
постанову про відмову в позові.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ
"Укргазекспорт" оскаржило його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду
другої інстанції з мотивів порушення апеляційним судом норм
матеріального права та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
В судове засідання представники скаржника не з'явились.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував
проти задоволення касаційної скарги та просив залишити постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. без
змін.
Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період за
березень-червень 2002 року відповідачем була проведена позапланова
документальна перевірка позивача щодо дотримання ним вимог
податкового законодавства з податку на додану вартість.
За результатами вказаної перевірки податковим органом було
складено Акт від 25.09.2003р. № 43/26-08/02-01/31405357 (далі -
Акт перевірки).
За висновками вказаного Акту перевірки позивачем було
порушено приписи пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон України від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), яке полягає в заниженні ТОВ
"Укргазекспорт" податкового зобов'язання з податку на додану
вартість за березень-червень 2002 року на суму 1 392 309,00 грн.
та завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість на 27 891,00 грн.
Так, зокрема, в ході перевірки податковим органом
встановлено, що відповідно до договору № 13/п-03-02 від
13.03.2002р. позивач придбав у ТОВ "Срібний вік" газоперекачуючий
агрегат ГПА-10-01 з блоком управління, вартість якого згідно зі
специфікацією до договору склала 12 771 000,00 грн. з урахуванням
ПДВ.
Оплату вартості отриманого товару на суму 12 771 000,00 грн.
позивачем було здійснено наступним чином: розрахунки проведено
позивачем частково грошовими коштами на суму 5 570 000,00 грн.,
частково - векселями на суму 100 000,00 грн., а також - ощадними
сертифікатами на пред'явника на суму 7 101 000,00 грн.
На думку податкового органу, оскільки у даному випадку ощадні
сертифікати виступали як товар, ТОВ "Укргазекспорт" повинно було
відобразити податкове зобов'язання з податку на додану вартість
при відчуженні (продажу) ощадних сертифікатів.
На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті
податкові повідомлення-рішення: від 29.09.2003 № 0000262610/0,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
податок на додану вартість в poзміpі 2 784 618,00 грн., в т.ч. 1
392 309,00 грн. - основний платіж та 1 392 309,00 грн. - штрафні
(фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення від 29.09.2003
№ 0000252610/0, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за березень 2002 року в
poзміpі 325,00 грн., за квітень 2002 року у розмірі 26 859,00 грн.
та за червень 2002 року в poзміpі 707,00 грн., а всього на суму 27
891,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що ощадні сертифікати виступали в даних правовідносинах в
якості розрахункових документів, а тому операція з передачі
позивачем ощадних сертифікатів за поставлений товар не є бартерною
і не оподатковується податком на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками
місцевого господарського суду, дійшовши протилежного висновку про
те, що передача ощадних сертифікатів позивачем у даній справі в
рахунок оплати за придбаний товар передбачає перехід права
власності на них до продавця, а тому має ознаки операції з продажу
товарів.
На думку суду касаційної інстанції, висновки апеляційного
господарського суду є обгрунтованими та зроблені з урахуванням
фактичних обставин і положень податкового законодавства.
Так, пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на час проведення
спірної господарської операції) передбачено, що товари, цінні
папери, бартер розуміються у значенні, визначеному Законом України
"Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р.
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94 -ВР (далі - Закон України від 28.12.1994р.
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94 -ВР).
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - це матеріальні та нематеріальні
активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у
будь-яких операціях, крім операцій з їx випуску (емісії) та
погашення.
Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
цінний пaпіp - це документ, що засвідчує
право володіння або відносини позики та відповідає вимогам,
установленим законодавством про цінні папери.
Стаття 1 Закону України "Пpo цінні папери та фондову біржу"
( 1201-12 ) (1201-12)
від 18.06.1991р. № 1201-ХII, в чинний редакції на час
виникнення спірних правовідносин, визначає цінні папери як грошові
документи, що засвідчують право володіння або відносини позики,
визначають взаємовідносини між особою, яка їx випустила, та їx
власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді
дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та
інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Відповідно до ч.1 ст. 18 вказаного Закону ощадні сертифікати
є цінними паперами, а саме, це письмове свідоцтво банку про
депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на
одержання після закінчення встановленого строку депозиту і
процентів по ньому.
Згідно з ч. 2 ст. 18 даного Закону ощадні сертифікати
видаються стр окові (під певний договірний процент на визначений
строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.
Отже, за змістом вищенаведених норм закону ощадні сертифікати
на пред'явника в правовідносинах, які виникли між позивачем та ТОВ
"Срібний вік", підпадають під визначення товару і мають інший
юридичний характер, ніж розрахункові документи.
Відповідно до п.1.19. ст.1 Закону України від 28.12.1994р. №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером
(товарним обміном).
Згідно п.1.31. ст.1 цього Закону продажем товарів є будь-які
операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу,
міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які
передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або
компенсацію, незалежно від строків її видання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Оскільки, передача ТОВ "Укргазекспорт" ощадних сертифікатів у
рахунок оплати за придбані товари передбачає перехід права
власності на них до продавця, то вона має ознаки операції з
продажу товарів.
Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з доводами
апеляційного господарського суду про те, що відповідно до пп.
3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України Закон України від 03.04.1997р. №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не є об'єктом оподаткування операції з
передачі цінних пaпepів, в т.ч. ощадних сертифікатів, за умови
їхнього продажу за кошти. Оскільки, в даному випадку в операції по
передачі ощадних сертифікатів на пред'явника в рахунок погашення
зобов'язань за отримані матеріальні цінності дані цінні папери
підпадають під ознаки товару (бо вони фактично не виступають в
якості розрахункових документів), тому в розумінні п. 1.19. ст. 1
Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проведена господарська операція є бартерною, і підлягає
оподаткуванню в установленому порядку.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що податкові
повідомлення-рішення від 29.09.2003р. № 0000262610/0, №
0000252610/0, якими позивачу донараховано податок на додану
вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування, винесені
податковим органом правомірно, а доводи касаційної скарги не
спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції,
зроблених у відповідності з наведеними вище нормами матеріального
права.
Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укргазекспорт" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року у справі №
32/882-11/207 - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
(підпис)
Нечитайло О.М.
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар В.Б. Ликова