У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 30.03.2006р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
14.06.2006р. у справі № 25/524-А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія
"Україна-Аероальянс"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
позивача - Стогов В. С.,
відповідача - Коновалова Г. В.,
встановив:
Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія
"Україна-Аероальянс" подано позов про визнання нечинними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва від 14.05.2005р. № 0000602202/0 та №
0000612202/0, від 21.07.2005р. № 0000602202/1 та № 0000612202/1,
від 29.09.2005р. № 0000602202/2 та № 0000612202/2, від
09.12.2005р. № 0000602202/0 та № 0000612202/3.
Постановою Господарського суду міста Києва від 30.03.2006р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 14.06.2006р. у справі № 25/524-А позов задоволено
повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що вартість виконаних
позивачем робіт була сплачена останньому замовником; за укладеними
договорами позивач надавав замовнику послуги за межами митної
території України; для застосування нульової ставки податку на
додану вартість щодо операцій з поставки нерезиденту - фізичній
особі послуг з виконання чартерних рейсів на міжнародних маршрутах
або лініях підтвердження, що нерезидент є суб'єктом господарської
діяльності з місцезнаходженням за межами України, чинним
законодавством не передбачено.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій
просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме: пп. 6.2.2. п. 6.2.
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.16. ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. ст. 69, 70, 79, 159 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити
її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін
як таких, що прийняті за повного і всебічного дослідження обставин
справи і правильного застосування норм матеріального та
процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх
представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить
до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по
слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної позапланової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства при застосуванні нульової ставки з
податку на додану вартість за період з 01.01.2003р. по
01.10.2004р. відповідачем складено акт № 2590/23-16400658 від
14.05.2005р. в якому зазначено виявлення заниження позивачем
податку на додану вартість на суму 261 175 грн. та завищення
від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань по податку
на додану вартість на суму 56 745 грн. у зв'язку з відсутністю
підтвердження, що нерезидент є суб'єктом господарської діяльності
з місцезнаходженням за межами України, який створений та здійснює
свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
14.05.2005р. на підставі вказаного акту, згідно пп. "б" пп.
4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №
0000602202/0 про визначення суми податкового зобов'язання по
податку на додану вартість в розмірі 391 763 грн., в т. ч. 261 175
грн. основного платежу та 130 588 грн. штрафних (фінансових)
санкцій і № 0000612202/0 про зменшення суми бюджетного
відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 56 745 грн.
В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження
відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від
21.07.2005р. № 0000602202/1 та № 0000612202/1, від 29.09.2005р. №
0000602202/2 та № 0000612202/2, від 09.12.2005р. № 0000602202/0 та
№ 0000612202/3 про визначення суми податкових зобов'язань по
податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного
відшкодування по цьому податку, аналогічні зазначеним в податкових
повідомленнях-рішеннях № 0000602202/0 та № 0000612202/0 від
14.05.2005р.
Відповідно до преамбули, абз. 1, 4 п. 1.2. ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цей закон
визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та
ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та
імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку,
звітування та внесення податку до бюджету; особа - будь-яка з
наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа
резидентом чи ні: фізична особа (громадянин, іноземний громадянин
та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до
підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає)
товари на митну територію України.
З вказаного слідує, що положення п. 1.16. ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо визначення поняття "нерезидент" до суб'єкта господарської
діяльності, що не має статусу юридичної особи, в даному випадку не
можуть бути застосовані.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, між позивачем
та громадянином Російської Федерації як замовником укладено низку
договорів про надання останньому повітряного судна для здійснення
чартерних рейсів поза межами України. Зазначені договори були
виконані, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних
робіт, та їх вартість сплачена замовником, що сторонами не
заперечується.
Згідно абз. 3 пп. 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 цього закону (станом
на момент здійснення господарських операцій) податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з: поставки нерезидентам в
оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що
використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також
космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих
функцій.
Отже, для застосування нульової ставки податку на додану
вартість щодо операцій з поставки нерезиденту - фізичній особі по
наданню останньому повітряного судна для здійснення чартерних
рейсів поза межами України підтвердження того, що він є суб'єктом
господарської діяльності з місцезнаходженням за межами України,
який створений та здійснює свою діяльність відповідно до
законодавства іншої держави, непотрібно.
Iз зазначеного слідує про вірне застосування позивачем
нульової ставки податку на додану вартість по господарських
операціях та не завищення суми бюджетного відшкодування по
вказаному податку за період перевірки.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права, висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові
рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги
відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва без задоволення, а постанову
Господарського суду міста Києва від 30.03.2006р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. у
справі № 25/524-А - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.