розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) про визнання протиправними дій та стягнення допомоги по догляду за дитиною,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Управління і стягнути з нього недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога по догляду за дитиною) в розмірі 3050 грн 61 коп. за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що допомога по догляду за дитиною має виплачуватися їй відповідно до статті 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2240-ІІІ (2240-14) ) у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до 6-ти років. Проте вона отримує таку допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено цим Законом.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні і отримує допомогу по догляду за дитиною як особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Рівненський міський суд постановою від 4 грудня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративного суду України постановою від 10 квітня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і прийняв нове рішення - про часткове задоволення позовних вимог: визнав протиправними дії Управління та зобов'язав його нарахувати і виплатити позивачці допомогу по догляду за дитиною відповідно до вимог статті 43 Закону № 2240-ІІІ у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Управління зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2013 року (справа № К-57896/09), по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення статті 43 Закону № 2240-ІІІ. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року і відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Управління не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2013 року, копію якої додано до заяви, по-іншому, ніж у цій справі, застосовано статтю 43 Закону № 2240-ІІІ та статті 13, 15 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2811-XII (2811-12) ).

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відновили свою дію статті 40-44 Закону № 2240-ІІІ (2240-14) , а отже, на спірні відносини, пов'язані із виплатою допомоги по догляду за дитиною особі, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у період з 22 травня по 31 грудня 2008 року поширюються норми спеціального закону, яким є Закон № 2240-ІІІ (2240-14) , відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Водночас у постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2013 року (справа № К-57896/09), наданій Управлінням на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в 2008 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має виплачуватися відповідно до статті 15 Закону № 2811-XII.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

До 1 січня 2008 року відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною регулювалися Законом № 2811-ХІІ (2811-12) , дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом № 2240-III (2240-14) , який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (далі - Закон № 107-VI (107-17) ) низку положень Закону № 2240-III (2240-14) , у тому числі й статтю 43, було виключено. Водночас пунктом 23 зазначеного розділу Закону № 107-VI (107-17) положення статті 13 Закону № 2811-ХІІ щодо поширення його дії лише на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виключено, статтю ж 15 цього Закону викладено у редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Конституційний Суд України Рішенням № 10-рп/2008 (v010p710-08) у зв'язку з порушенням порядку прийняття змін та внесення доповнень до чинних законів визнав неконституційним пункт 25 розділу II Закону № 107-VI (107-17) щодо зміни визначеного Законом № 2240-III (2240-14) правового регулювання відносин, пов'язаних із правом осіб, застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на матеріальне забезпечення у разі народження дитини та необхідності догляду за нею. У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що застосований законодавцем у вказаному випадку порядок прийняття змін та внесення доповнень до чинних законів створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III (2240-14) , зокрема й статті 42-44, щодо виплати допомоги по догляду за дитиною особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому пункт 23 - щодо внесення змін до Закону № 2811-ХІІ (2811-12) - неконституційним не визнавався.

Таким чином, у період із 22 травня по 31 грудня 2008 року існувало дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, а саме: стаття 43 Закону № 2240-III, яка врегульовувала питання щодо виплати допомоги особам, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, і стаття 15 Закону № 2811-ХІІ у редакції Закону № 107-VI від 28 грудня 2007 року (107-17) , яка поширювала свою дію на осіб (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), які фактично здійснюють догляд за дитиною, незалежно від того, чи застраховані вони у зазначеній системі страхування (стаття 13 Закону № 2811-ХІІ).

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що спір виник з приводу виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на відносини, пов'язані з виплатою допомоги такій особі у період із 22 травня по 31 грудня 2008 року, поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III (2240-14) , відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 18 червня 2013 року (справа № 21-209а13), 2 липня 2013 року (справа № 21-208а13), 17 вересня 2013 року (справа № 21-187а13), 1 квітня 2014 року (справа № 21-52а14).

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви Управління немає.