на рішення господарського суду Чернігівської області від 21 квітня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року

у справі № 3/188а-6/74а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Алькона"

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до ДПI у м.Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000062326/0 від 16.04.2004р..

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Чернігівської області від 21 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, вказуючи на невідповідність даних рішень нормам матеріального права, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Страхова компанія "Алькона".

Оскаржувані судові рішення вмотивовані посиланням на те, що Чернігівська філія ВАТ "Страхова компанія "Алькона" правомірно зменшувала валові доходи на суми перестрахування та правомірно віднесла до розрахунку валових витрат витрати на заробітну плату і соціальні витрати 4-х працівників філії, банківське обслуговування, оренду приміщення, комунальні послуги, електроенергію пропорційно питомій вазі валових доходів від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням (перестрахуванням) у загальному доході страховика.

Висновки податкового органу про протилежне на думку попередніх судових інстанцій є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Податковим органом було проведено планову документальну перевірку Чернігівської філії ВАТ "Страхова компанія "Алькона" на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001р. по 31.12.2003р., про що було складено акт №6/23/25622932 від 15.04.2004р..

Актом перевірки зазначено, що філією було зменшено валові доходи, одержані за договорами страхування на суму страхових премій перерахованих на користь ВАТ "Страхова компанія "Алькона" та інших страхових компаній по договорам перестрахування, чим було порушено п.п.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , п.3.1 розділу 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПА України №22 від 16.01.1998р., в результаті чого зменшено валові доходи від страхової діяльності на суму 286535,83грн. та знижено податок на доходи від страхової діяльності на суму 8500,00грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062326/0 від 16.04.2004р. про донарахування 14835,00грн. податку на прибуток, в т.ч. 9890,00грн. - основний платіж та 4945,00грн. штрафні (фінансові санкції).

Згідно з вимогами п.1.1. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000р. №2181 та п.2.1. ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 22.05.1997р. №283/97 Чернігівська філія ВАТ "Страхова компанія "Алькона" є самостійним платником податку на прибуток, а головна компанія - ВАТ "Страхова компанія "Алькона" м.Київ, теж є самостійним платником податку на прибуток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Чернігівська філія ВАТ "Страхова компанія "Алькона" віднесла до валових витрат страхові виплати, які здійснені не нею, а головною компанією - ВАТ "Страхова компанія "Алькона" м.Київ.

Так як вони є окремими платниками податку на прибуток, то кожна з них повинна була обраховувати ці операції у власному податковому обліку. Віднесення філією до своїх валових витрат страхових виплат, здійснених головною компанією, є незаконним.

Тому податковий орган правомірно вказав це як порушення і застосував відповідні донарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Правомірними є висновки податкового органу і стосовно того, що доходи за процентами від розміщення коштів на депозитах не є доходами від страхової діяльності, тому повинні бути оподатковані не за ставкою податку на прибуток, передбаченою для страхової діяльності.

Згідно п.1.1 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпунктах 2.1.1 і 2.1.2 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, зобов'язані вести окремий облік своєї діяльності та мати банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, Чернігівська філія ВАТ "Страхова компанія "Алькона" перебуває на податковому обліку у ДПI у м.Чернігові як самостійний платник податку на прибуток, та зобов'язана вести окремий облік своєї діяльності і мати власний банківський рахунок.

Отже, для визначення оподаткованого доходу від страхової діяльності Чернігівська філія ВАТ "Страхова компанія "Алькона" повинна вести самостійний податковий облік як сум валових доходів, одержаних цією філією протягом звітного періоду, так і сум страхових платежів, сплачених саме філією за договорами перестрахування.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7ст.7 цього Закону встановлено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків або страхових премій, накопичених страховиками протягом звітного періоду по договорах страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.

Пункт 11.3 ст.11 вказаного Закону, яким встановлені правила щодо визначення дати збільшення валового доходу, не містить будь-яких вийнятків для валового доходу від страхової діяльності.

Судами попередніх інстанцій, однак, правила податкового обліку, встановлені вище зазначеними нормами чинного законодавства, взяті до уваги не були, що призвело до неправильних висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі.

За таких обставин рішення господарського суду Чернігівської області від 21 квітня 2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року у цій справі не відповідають вимогам п.1.1. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000р. №2181; п.2.1. ст.2, п.п.7.2.1 - 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 22.05.1997р. №283/97; ст.ст.1, 12 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) від 07.03.2003р. №85/96 ВР.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України (2747-15) , є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові - задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 21 квітня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ВАТ "Страхова компанія "Алькона" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0000062326/0 від 16.04.2004р. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.