У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Бойченко Ю.П.,
за участю:
представників позивача - Лець Ю.В., Коваля О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок
"Мегаполіс"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 05 липня 2005 року
та касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі
на рішення господарського суду Запорізької області від 15
грудня 2004 року
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 05 липня 2005 року
у справі № 24/298
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгівельний будинок "Мегаполіс"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у місті Запоріжжі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення в
частині, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2004 року ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс"
звернулось до суду з позовом до СДПI по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення від 20 липня 2004 року №
0000630303/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в сумі 1 603 535, 94 грн. та
застосування штрафних санкцій в сумі 801 767, 97 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15
грудня 2004 року позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення СДПI по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 20 липня
2004 року № 0000630303/0 в частині 1 600 847, 05 грн. виявленого
завищення суми бюджетного відшкодування та в частині застосування
суми штрафних санкцій у розмірі 800 423, 53 грн.
В решті позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
05 липня 2005 року рішення господарського суду Запорізької області
від 15 грудня 2005 року частково скасовано.
Позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення СДПI по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №
0000630303/0 від 20 липня 2004 року в частині 867 898, 25 грн.
виявленого завищення суми бюджетного відшкодування та в частині
застосування суми штрафних санкцій у розмірі 433 949, 13 грн.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс",
посилаючись на порушення та неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05
липня 2005 року в частині відмови у визнанні недійсним податкового
повідомлення - рішення в частині донарахування основного платежу з
податку на додану вартість в сумі 732 948, 00 грн., а рішення
господарського суду Запорізької області від 15 грудня 2004 року
залишити без змін.
В касаційній скарзі СДПI по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі, посилаючись на неправильне застосування
норм матеріального права та порушення норм процесуального права
судами попередніх інстанцій, просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 15 грудня 2004 року в
частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від
20 липня 2004 року № 0000630303/0 в частині виявленого завищення
суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 600 847, 05 грн. та
застосованих штрафних санкцій у розмірі 800 423, 53 грн.,
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 05 липня 2005 року в частині визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення від 20 липня 2004 року № 0000630303/0 в
частині 867 898, 25 грн. виявленого завищення суми бюджетного
відшкодування та в частині застосування суми штрафних санкцій у
розмірі 433 949, 13 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити
в задоволенні позову.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" просить відмовити в задоволенні
касаційної скарги СДПI по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи
своєї касаційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо
дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, колегія суддів з урахуванням меж
касаційних скарг вважає, що касаційна скарга ТОВ "Торгівельний
будинок "Мегаполіс" підлягає задоволенню, а касаційна скарга СДПI
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
провела позапланову документальну перевірку ТОВ "Торгівельний
будинок "Мегаполіс" з питання правильності визначення сум податку
на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за період
квітень, листопад, грудень 2003 року, січень 2004 року, за
результатами якої складено акт № 24/33-3-25484884 від 19 липня
2004 року.
В акті перевірки були встановлені наступні порушення:
1) п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5.3.2, п. 3.4 Порядку заповнення та
подання податкової декларації з податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30 травня 1997 року № 166, які мали вираз у невідповідності
обсягів операцій, що оподатковуються за ставкою 20 % (код рядка 1
декларації по податку на додану вартість) без податку на додану
вартість (колонка А) та суми податку на додану вартість (колонка
Б) даним книги продажу та даним бухгалтерського обліку
підприємства (рахунок 361), чим занижено податкові зобов'язання з
податку на додану вартість за квітень 2003 року в сумі 94, 22
грн., за листопад 2003 року в сумі 38, 96 грн., за грудень 2003
року 159,57 грн., за січень 2004 року 4 703, 67 грн.;
2) підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що мало вираз в тому, що
позивач здійснював розрахунки за поставлену продукцію частково
векселями, за виключенням акцизного збору і податку на додану
вартість, і відніс до податкового кредиту суму податку на додану
вартість у розмірі 721 233, 00 грн. за цими операціями, яка не
була ним сплачена, та в порушення п. 1.8 цього ж Закону
безпідставно включав цю суму податку на додану вартість до
бюджетного відшкодування в квітні 2003 року в сумі 319 800, 00
грн., в листопаді 2003 року в сумі 36 353, 00 грн., в грудні 2003
року в сумі 35 491, 00 грн., в січні 2004 року в сумі 329 589, 00
грн.;
3) підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що мало вираз в тому, що
позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми податку
на додану вартість сплачені за послуги мобільного зв'язку, послуги
зв'язку з об'єднання комп'ютерних мереж, послуги користування
мобільним Iнтернетом, послуги за користування смс лого, мелодія в
квітні 2003 року в розмірі 24 853, 36 грн., в листопаді 2003 року
в розмірі 45 439, 15 грн., в грудні 2003 року в розмірі 43 509, 04
грн., в січні 2004 року в розмірі 29 977, 87 грн.;
4) підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що мало вираз в тому, що ТОВ
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" безпідставно включило до
податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1
000, 00 грн., яка була сплачена в складі вартості послуг,
придбаних для здійснення операцій, які не об'єктом оподаткування
згідно з ч. 3 підпункту 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В перевірки також було встановлено, що в січні 2004 року ТОВ
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" здійснювало експорт зливок з
нержавіючої сталі у кількості 346,22 т. на загальну суму 3 753
292, 59 грн., які були придбані у ТОВ "УСС" у кількості 561, 39 т.
на загальну суму 3 664 738, 70 грн. без податку на додану
вартість.
На підставі податкових накладних ТОВ "УСС" № 1001 - № 1021
від 14 - 29 січня 2004 року позивач відніс до податкового кредиту
1 188 463, 00 грн. податку на додану вартість.
Зустрічною перевіркою ТОВ "УСС" встановлено походження
вказаних зливків, а саме: зливки з нержавіючої сталі виготовлялись
шляхом переплаву шихтового матеріалу на ВАТ "Енергомашспецсталь"
(м. Краматорськ), отриманого ТОВ "УСС", як від постачальників, так
і за рахунок використання відвалів вуглезбагачення, вилучення
корисних матеріалів, відходів фабрики вуглезбагачення.
Згідно довідки "Про результати зустрічної перевірки ТОВ "УСС"
від 07 липня 2004 року № 268/2307 шихтовий матеріал є частково
продуктом власного виробництва ТОВ "УСС". Постачальниками
шихтового матеріалу у кількості 376, 847 т. є ПП "Техснаб" (м.
Лисичанськ) та ПП "Промтехторг" (м. Лисичанськ) у кількості 461,
383 т.
В акті перевірки зазначено, що СДПI по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі направила запити на проведення
зустрічних перевірок підприємств, які приймали участь у здійсненні
вказаних операціях, і зроблено висновок, відповідно до якого
підтвердити достовірність заявлених до відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість в розмірі 732 948, 00 грн. до отримання
відповідей щодо результатів зустрічних перевірок не має підстав.
20 липня 2004 року на підставі акту перевірки СДПI по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняла податкове
повідомлення - рішення № 0000630303/0, яким виявлено завищення
суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в
розмірі 1 603 958, 00 грн., у тому числі 344 747, 00 грн. за
квітень 2003 року, 81 832, 00 грн. за листопад 2003 року, 80 160,
00 грн. за грудень 2003 року, 1 097 219, 00 грн. за січень 2004
року.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, спростовуючи порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5.3.2,
п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166,
виходив з того, що неврахування під час перевірки уточнюючих
розрахунків з податкових зобов'язань з податку на додану вартість
у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме:
уточнюючого розрахунку до декларації за квітень 2003 року, яким на
20, 00 грн. збільшено суму до відшкодування з бюджету, уточнюючого
розрахунку до декларації за листопад 2003 року, яким на 168, 00
грн. збільшено суму до відшкодування з бюджету, уточнюючого
розрахунку до декларації за грудень 2003 року, яким на 2 504, 00
грн. збільшено суму до відшкодування з бюджету, уточнюючого
розрахунку до декларації за січень 2004 року, яким на 357, 00 грн.
збільшено суму до відшкодування з бюджету, які були подані ТОВ
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" в ході перевірки 09 червня 2004
року, є неправомірним, оскільки загальний результат усіх помилок
окремо по кожному звітному періоду призвів до збільшення суми, що
підлягає відшкодуванню з бюджету, тобто заниження податкових
зобов'язань з податку на додану вартість не відбулось в жодному
податковому періоді, що виключає застосування п. 17.2 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, який застосовується лише у випадках виявлення факту
заниження податкового зобов'язання минулих періодів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з
того, що п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовується лише у випадку, коли
платник податків виявляє факт заниження податкового зобов'язання
минулих податкових періодів. Враховуючи те, подача позивачем
уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на
додану вартість не була пов'язана із заниженням податкових
зобов'язань минулих податкових періодів, суди попередніх інстанцій
дійшли правильного висновку про безпідставність неврахування
відповідачем під час перевірки уточнюючих розрахунків до
податкових декларацій з податку на додану вартість та
донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на
додану вартість в сумі 4 996, 42 грн. При цьому суди в своїх
рішеннях вірно зазначили, що ст. 5 вищезгаданого Закону
передбачено право платника податку подати уточнюючий розрахунок у
разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої
податкової декларації.
Спростовуючи висновки акту перевірки щодо безпідставності
віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в
розмірі 721 233, 00 грн. та безпідставністю включення цієї суми
податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, суди
попередніх інстанцій виходили з того, що при придбанні товарів
позивач відповідно до вимог підпункту 7.4.1, п. 7.4, підпункту
7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відносив до податкового кредиту суми податку на
додану вартість після отримання оформлених належним чином
податкових накладних, а сплата сум податку на додану вартість не
була здійснена в вексельній форма, а здійснювалась в грошовій
формі в повному обсязі вже після придбання товарів, що
підтверджується актами звірок взаєморозрахунків з постачальниками
товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх
інстанцій враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт
7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Встановивши, що позивач включав до податкового кредиту суми
податку на додану вартість за угодами придбання товарів на
підставі належним чином оформлених податкових накладних і в
подальшому сплатив ці суми податку на додану вартість грошовими
коштами постачальникам товарів, суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про безпідставність виключення із складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 721
233, 00 грн., оскільки позивачем були виконані всі законодавчі
вимоги для отримання права на податковий кредит.
Суди першої та апеляційної інстанцій, частково спростовуючи
порушення позивачем підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, виходили з того,
що Правила користування мобільним зв'язком на підприємстві,
затверджені наказом Генерального директора ТОВ "Торгівельний
будинок "Мегаполіс" Черняка Є.А., рахунки - фактури, податкові
накладні, угоди з операторами послуг мобільного зв'язку, посадові
інструкції працівників підтверджують використання послуг
мобільного зв'язку в господарській діяльності підприємства, що
підтверджує правомірність віднесення позивачем до податкового
кредиту сум податку на додану вартість сплачені за послуги
мобільного зв'язку в розмірі 141 668, 83 грн.
В той же час, суди попередніх інстанцій погодились з
висновками акту перевірки про безпідставність віднесення до
податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у
складі вартості послуг за користування мобільним Iнтернетом в сумі
1 506, 46 грн. та послуг зв'язку з об'єднання комп'ютерних мереж в
сумі 196, 18 грн. з посиланням на те, що використання цих послуг у
власній господарській діяльності підприємства не підтверджено.
Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками
судів враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32. ст.1 вищезгаданого Закону встановлено, що
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації
такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під
безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи
через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші
відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або
будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника
податку права на включення до податкового кредиту сум податку,
сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням у податковому
звітному періоді товарів (робіт, послуг), є віднесення згідно
встановлених законом правил податкового обліку вартості цих
товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а в разі придбання
основних фондів чи нематеріальних активів - до витрат, що
підлягають амортизації. При цьому визначальною ознакою валових
витрат є їх зв'язок з господарською діяльність платника податку.
Встановивши, що забезпечення працівників ТОВ "Торгівельний
будинок "Мегаполіс" мобільним зв'язком необхідно для виконання
ними професійних обов'язків, тобто безпосередньо пов'язано з
господарською діяльністю підприємства, суди попередніх інстанцій
дійшли обгрунтованого висновку, відповідно якого позивач
правомірно включив до податкового кредиту суми податку на додану
вартість сплачені в складі вартості послуг мобільного зв'язку в
розмірі 141 668, 83 грн.
Суд першої інстанції, спростовуючи висновки акту перевірки
про не підтвердження позивачем сум бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в розмірі 732 948, 00 грн., виходив з
того, що відповідно до положень підпунктів 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування залежить від суми податкового кредиту, який
згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підтверджується
податковими накладними, а підставою для отримання бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість є дані лише податкової
декларації з податку на прибуток за звітний період. Зазначивши, що
податковий кредит в сумі 732, 948 грн. документально
підтверджений, суд першої інстанції дійшов висновку про
неправомірність висновків акту в цій частині. При цьому судом було
зазначено, що Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує право на отримання платником податку
бюджетного відшкодування з результатами зустрічних перевірок
контрагентів.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення СДПI по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі № 0000630303/0 від 20 липня 2004 року в частині 732, 948
грн. виявленого завищення суми бюджетного відшкодування, виходив з
того, що з відповіді ДПI у м. Лисичанську від 30 липня 2004 року №
8499/23-401/1 вбачається, що постачальники шихтового матеріалу ПП
"Техснаб" (м. Лисичанськ) та ПП "Промтехторг" (м. Лисичанськ) за
юридичними адресами не знаходяться. Крім того, суд апеляційної
інстанції в своєму рішення посилався на те, що по ланцюгу ПП
"Промтехторг" встановлено, що постачальник шихтового матеріалу ПП
"Домініка" не звітує, інші постачальники ПП "Промтехторг", а саме:
ТОВ "Укртрансавто" та ПП "Вінз" за юридичними адресами не
знаходяться. Згідно листа ДПI у Дніпровському районі м. Києва від
28 січня 2005 року № 1019/7/23-710 інший постачальник шихтового
матеріалу ПП "Ювенал" з моменту реєстрації не звітує, а відповідно
до листа ДПI у Деснянському районі м. Києва від 25 січня 2005 року
№ 293/7/23-202 ТОВ "Укртрансавто" за юридичною адресою не
знаходиться.
Таким чином, посилаючись на те, що факт поставки до ПП
"Техснаб" (м. Лисичанськ) та ПП "Промтехторг" (м. Лисичанськ) від
їх контрагентів по ланцюгу не підтверджений, що спростовує факт
поставки шихтового матеріалу ТОВ "УСС", і, як наслідок, позивачу,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність
включення ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс" до складу
податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 732
948, 00 грн.
Однак з такими висновками суду апеляційної колегія суддів
погодитись не може з огляду на наступне.
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню
платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до положень підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, яка діяла на час формування позивачем
податкового кредиту за січень 2004 року, у разі, коли за
результатами звітного періоду різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
В той же час, податковий кредит, в залежності від якого
визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
вищезазначеного Закону).
Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається
дата здійснення першої з події:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду
відносились суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні,
якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання
товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При цьому Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не ставив право на формування податкового кредиту в
залежність від сплати сум податку на додану вартість до бюджету
контрагентами по оподатковуваних операціях, а тим більше, в
залежність від проведення зустрічних перевірок цих контрагентів,
оскільки не виконання контрагентом свого обов'язку по сплаті
податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність і
негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для
позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом
умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні
підтвердження розміру свого податкового кредиту, тобто належним
чином оформлені податкові накладні, а в разі імпорту товарів на
митну територію України - митні декларації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилковий
висновок, відповідно до якого право позивача на податковий кредит
в розмірі 732 948, 00 грн. залежить від факту сплати сум податку
на додану вартість до бюджету постачальниками товару, і помилково
скасував рішення господарського суду Запорізької області від 15
грудня 2004 року, який, встановивши, що позивач має документальне
підтвердження розміру свого податкового кредиту, дійшов
обгрунтованого висновку про неправомірність заниження суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 732 948,
00 грн.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду
першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 05 липня 2005 року підлягає скасуванню в
частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення -
рішення СДПI по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі № 0000630303/0 від 20 липня 2004 року в частині 732, 948
грн. виявленого завищення суми бюджетного відшкодування із
залишенням без змін в цій частині рішення господарського суду
Запорізької області від 15 грудня 2004 року.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
в решті постанова Запорізького
апеляційного господарського суду від 05 липня 2005 року підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" задовольнити.
Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 05 липня 2005 року в частині відмови у визнанні недійсним
податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
місті Запоріжжі № 0000630303/0 від 20 липня 2004 року в частині
732, 948 грн. виявленого завищення суми бюджетного відшкодування,
залишивши без змін в цій частині рішення господарського суду
Запорізької області від 15 грудня 2004 року.
В решті постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 05 липня 2005 року залишити без змін.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) Н.Є. Маринчак
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева
,